Стахура Данило
Данило Стахура (19 грудня 1860, Поляни, Дуклянський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія — 20 грудня 1938, Прага, Чехословаччина) — український суспільний і політичний діяч, адвокат; організатор Самбірщини, Ярославщини, Любачівщини й Берегівщини, посол до австрійського парламенту від Національно-Демократичної Партії (1907–1911). Доктор права.
| д-р Данило Стахура | |
|---|---|
.jpg) | |
| Посол до Австрійського парламенту | |
| 17.06.1907 — 30.03.1911 | |
| Наступник | Цегельський Лонгин Михайлович |
| Народився |
19 грудня 1860 м. Поляни, Дуклянський повіт, Королівство Галичини і Лодомерії,  Австрійська імперія |
| Помер |
20 грудня 1938 (78 років) Жижков, м. Прага,  Чехословаччина |
| Похований | Ольшанський цвинтар |
| Виборчий округ | 67 |
| Відомий як | громадський і політичний діяч |
| Громадянство |
Австрійська імперія → .svg){kind=small} Австро-Угорщина → Чехословаччина |
| Національність | українець |
| Alma mater | Львівський університет |
| Політична партія | Українська національно-демократична партія |
| Діти | Роман, Михайло |
| Рідня | Байлюк Ієронім |
| Професія | суддя |
| Звання | доктор права |
| Релігія | греко-католик |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Данило Стахура народився в селянській родині в містечку Поляни Дуклянського повіту на Лемківщині.
Гімназію закінчив у Перемишлі, правничі студії у Львові. На Самбірщині працював із 1891 року, організатор філії товариства «Просвіта» в Самборі з 03.09.1891. З 1898 закладав читальні «Просвіти», курси для неграмотних, торговельні спілки, каси, крамарські курси, курси хліборобського вишколу, організує політичне життя тощо. У 1903 організовує «Народний Комітет», в 1907 році його обрали до австрійського парламенту від 67-го двомандатного округу (судові повіти Ярослав, Радимно, Любачів, Чесанів, Сенява і Порохник). У парламенті увійшов до Руського клубу[1]. Співорганізатор каси «Народний Дім» (згодом галицький Українбанк), філії «Сільський Господар» в Самборі.
У квітні 1915 року вивезений росіянами до Симбірську, після лютневої революції 1917 року повернувся та оселився в м. Берегове на Закарпатті, де заклав філію «Просвіти» і та її кружки у довколишніх селах. Тут він отримує горожанство, у 1920 році стає радником, а у 1937 році — надрадником окружного суду, голови сенату та віце-президента суду[2].
1932 року віддає товариству «Бойківщина» у безоплатну оренду на 10 років частину своєї кам'яниці на вул. Тихій, 1 у Самборі під музей «Бойківщина», який згодом підтримував експонатами та розвідками бойківських писанок. З 1934 року на пенсії в Ужгороді, далі працюючи в «Просвіті».
Помер 20 грудня 1938 року в м. Празі, під час відвідин своєї родини на свята. Похований на Ольшанському цвинтарі у Празі[3].
Родина ред.
Виховав п'ятеро дітей — двох синів Романа і Михайла, що продовжили справу батька і стали адвокатами; Роман мешкав у Сваляві, а Михайло — у Севлюші та трьох доньок[4].
Примітки ред.
- ↑ Franz Adlgasser Kurzbiografie Stachura, Danylo Dr. iur. [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.] на сайті Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918.(нім.)
- ↑ Симон Наріжний. Українська еміґрація: культурна праця української еміграції між двома світовими війнами ч. 1. — Прага, 1942. — 372 с. — (Студії Музею Визвольної Боротьби України. Том 1)
- ↑ Родина Стахурів і Байлюків. ukrmemorial.eu. Український меморіал. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021.
- ↑ Яр. Ол. (24 грудня 1938). Д-р Данило Стахура помер у Празі. zbruc.eu. Zbruč. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021.
Література ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Др. Данило Стахура. Добродій Музею Т-ва «Бойківщина» в Самборі [Архівовано 18 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Літопис Бойківщини. — № 11. — 1939. — С. 1—2.
- Павлишин О. Стахура Данило // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 491-492. ISBN 978-966-2067-65-1