Станіслав Нев'ядомський

Стані́слав Ка́роль Нев'ядо́мський (пол. Stanisław Karol Niewiadomski; 4 листопада 1859, Сопошин — 15 серпня 1936, Львів) — польський композитор, диригент, педагог і музичний критик.

Станіслав Нев'ядомський.
пол. Stanisław Niewiadomski
Зображення
Станіслав Нев'ядомський. До 1901 року.
Основна інформація
Повне ім'я	Станіслав Кароль Нев'ядомський
Дата народження	4 листопада 1859(1859-11-04)
Місце народження	Сопошин
Дата смерті	15 серпня 1936(1936-08-15) (76 років)
Місце смерті	Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Роки активності	1880—1934
Громадянство	Австро-Угорщина→  ЗУНР→  Польща
Національність	поляк
Професія	композитор, педагог, диригент
Освіта	Львівська консерваторія, Краківська консерваторія, Ягеллонський університет
Інструменти	фортепіано
Жанр	симфонія, пісня, фортепіанні твори
Заклад	Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка і Музичний університет Фридерика Шопена
Нагороди	Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест) Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа
Файли у Вікісховищі

Надгробок на могилі Станіслава Нев'ядомського.

Портрет Станіслава Нев'ядомського на його могилі.

Біографія

Станіслав Нев'ядомський здобув початкову й середню освіту у Львові. Уроки гри на фортепіано брав у Матильди Жлобицької (1836—1895). Навчався під керівництвом Стефана Вітте, Кароля Мікулі та Францішека Сломковського у львівській Консерваторії Галицького музичного товариства. 1880 року дебютував як композитор кантати «Akt wiary» («Акт віри») для баса, чоловічого хору та оркестру, написаної на честь 50-річчя Листопадового повстання. Твір мав успіх і вплинув на рішення автора спеціалізуватися як композитор. З 1882 по 1885 рік Нев'ядомський навчався композиції, спочатку в Консерваторії Товариства друзів музики у Відні під керівництвом Франца Кренна, а тоді в Королівській консерваторії в Лейпцигу в Саломона Ядассона. Крім того, поїхав до Італії й переймав у Франческо Ламперті методи викладання хорового співу.

Повернувшись до Львова, розпочав діяльність як педагог, музичний критик і організатор музичного життя. Спочатку був корепетитором у львівському Театрі Скарбека, а у 1886—1887 роках працював у ньому художнім керівником постановки опер і оперет. 1887 року Нев'ядомський став професором Консерваторії Галицького музичного товариства у Львові, де він залишався до 1918-го, викладаючи теорію музики, гармонію, історію музики і керуючи класом хорового співу. Водночас у 1885—1892 роках був, разом зі Станіславом Цетвінським, диригентом співочого товариства «Lutnia-Macierz» («Лютня-мати»), а з 1888 по 1892 рік навчав хорового співу у співочій школі при цьому товаристві. У 1890—1900 роках належав до комісії, що здійснювала художній нагляд за діяльністю Театру Скарбека.

1892 року він був відповідальний за польську секцію на Віденській міжнародній музичній і театральній виставці. 1910 року провадив у Львові приготування до святкування сотих роковин від дня народження Шопена. У 1913 році Нев'ядомський головував на перших зустрічах польських музичних товариств.

У 1886 році Станіслав Нев'ядомський почав активно писати музичні огляди та рецензії для львівських газет («Gazeta Lwowska» i «Dziennik Polski»). Також співпрацював з варшавським часописом «Echo Muzyczne, Teatralne i Artystyczne». У 1902—1914 роках публікував музичні статті та рецензії тільки у виданні «Słowo Polskie». За весь час опублікував близько тисячі статей і рецензій.

Роки Першої світової війни (1914—1918) Нев'ядомський провів у Відні, де керував філією Львівської консерваторії, організованою для біженців, а також польським церковним мішаним хором. Професорсько-викладацький склад цієї установи становили переважно львів'яни, евакуйовані до Відня. Після повернення до Львова в 1918 році він став керівником опери в Міському театрі, де поставив цикл опер, приурочений до сотих роковин від дня народження Станіслава Монюшка. З 1918 по 1921 рік видавав часопис «Gazeta Muzyczna». 1919 року Нев'ядомський переїхав на постійне проживання до Варшави, де в Державній консерваторії до 1927 року викладав естетику, історію музики та інструментознавство. 1924 року він заснував у Варшаві Спілку письменників і музичних критиків, яку очолював багато років. Він також був першим головою Секції сучасних польських композиторів, заснованої в 1925 році. У 1927—1931 обіймав посаду музичного директора Музичного інституту імені Антонія Грудзинського. У Варшаві Нев'ядомський дописував до газет «Rzeczpospolita», «Warszawianka», «Dzień Polski», «Kurier Polski», «Muzyka», «Gazeta Poranna», «Lwowskie Wiadomości Muzyczne i Literackie», «Wiek Nowy» (Львів), «Przegląd Muzyczny» (Познань), «Orkiestra» (Перемишль) і «Śpiewak» (Катовиці). Крім того, він виступав із лекціями та бесідами на радіо, а також зрідка у філармонії й оперному театрі. 1931 року Нев'ядомський став лауреатом Музичної премії міста Варшави. У 1934 він був у числі засновників Інституту Фридерика Шопена.

Помер у львівському санаторії «Salus». Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Нагороди

• Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі
• Лицарський хрест ордена Франца Йосифа — Австро-Угорщина (1908)
• Орден Полярної зірки — Швеція (1933)

Твори

До музичної спадщини Станіслава Нев'ядомського належать дві симфонії, п'ять концертних увертюр, один струнний квартет, а також понад 500 творів для фортепіано, голосу та хору.

Для оркестру

• Symfonia a-moll
• Symfonia B-dur

Камерні твори

• Kwartet smyczkowy d-moll

Для фортепіано

• Trzy utwory (Menuet, Barcarolle, Valse) op. 12
• Dwa utwory (Romanze, Valse-Caprice) op. 16
• Deux Mazureks op. 26
• Liebesfeste op. 27
• 4 Charakterstücke op. 28
• Quatre morceaux op. 30
• Polonaise et Krakowiak op. 31
• 6 Morceaux mélodiques op. 34
• Trois danses polonaises
• Thème et variations d-moll

Для чоловічого хору

• Trzy pieśni op. 5, słowa Adam Asnyk (ok. 1888)
• Grób wikinga op. 22, słowa Or-Ot (ok. 1897)
• Zaszumiał las op. 32, słowa Maria Konopnicka (ok. 1885)
• Górskie dzwony op. 32, słowa Maria Konopnicka (przed 1907)
• Siostrzane dole op. 32, słowa anonimowe (przed 1907)
• Siedzi ptaszek na drzewie op. 32, słowa Adam Asnyk (przed 1907)
• Ave Caesar op. 35, słowa Maria Konopnicka
• Hymn polskiej młodzieży, słowa kompozytor

Вокально-інструментальні твори

• Akt wiary, kantata na bas, chór męski i orkiestrę, słowa Kornel Ujejski
• Pod kolumną wieszcza op. 25, kantata na chór męski i instrumenty dęte lub chór męski a cappella, słowa Kazimierz Przerwa-Tetmajer (1898)
• Kantata na cześć Marii Konopnickiej «Pieśń hołdu» na głosy solowe, chór mieszany i orkiestrę, słowa Anna Neumanowa
• Modlitwa wiosenna na chór mieszany, fortepian lub orkiestrę, słowa Maria Konopnicka
• Serenada ku uczczeniu Najjaśniejszego Cesarza i Króla Franciszka Józefa I na chór męski i orkiestrę, słowa Stanisław Rossowski
• Na Podegrodziu na bas, chór męski, fortepian lub orkiestrę, słowa Stanisław Wyspiański

Для голосу і фортепіано

• Trzy piosnki op. 1, słowa Emanuel Geibel (1873)
• Abdykacja op. 4, słowa Adam Asnyk (1888)
• Między nami nic nie było op. 4, słowa Adam Asnyk (1888)
• Z ksiąg Genezy op. 4, słowa Adam Asnyk
• Dwie pieśni op. 6, słowa Maria Konopnicka
• Z wiosennych tchnień, słowa Marian Gawalewicz (ok. 1893)
• Jaśkowa dola, słowa Maria Konopnicka (1894-98)
• Swaty op. 14, słowa Maria Konopnicka (1895)
• Menuet op. 17, słowa François Coppée
• Chanson de printemps op. 17, słowa A. d'Artois
• Boléro op. 17, słowa Alfred de Musset
• Kurhanek Maryli, słowa Adam Mickiewicz (1897—1907)
• W białym dworku op. 37, słowa Kazimierz Laskowski (przed 1903)
• Astry op. 40, słowa Adam Asnyk
• Paź i Poliksena, słowa Stanisław Wyspiański
• Słonko op. 49, słowa Adam Asnyk
• Maki op. 50, słowa Kornel Makuszyński (ok. 1916-18)
• Rota, słowa Maria Konopnicka
• Hymn do zgody, słowa Jan Kochanowski

Джерела

• Stanisław Niewiadomski на сайті Culture.pl
• Zgon prof. St. Niewiadomskiego. Biogram. „Gazeta Lwowska (1810-1939)”, s. 2, Nr 187 z 18 sierpnia 1936. 
• Вільні ноти авторства Станіслав Нев'ядомський на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)

Посилання

• Невядомський Станіслав // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 199.