Відкрити головне меню

Станіслав Нев'ядомський

польський композитор

Стані́слав Нев'ядо́мський (пол. Stanisław Niewiadomski; 4 листопада 1859, Сопошин — 15 серпня 1936, Львів) — польський композитор, диригент, педагог і музичний критик.

Станіслав Нев'ядомський.
пол. Stanisław Niewiadomski
Зображення
Основна інформація
Дата народження 4 листопада 1859(1859-11-04)
Місце народження Сопошин
Дата смерті 15 серпня 1936(1936-08-15) (76 років)
Місце смерті Львів
Роки активності 1880—1934
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР
Польща Польща
Національність поляк
Професія композитор, педагог, диригент
Освіта Львівська консерваторія, Краківська консерваторія, Ягеллонський університет
Інструменти фортепіано
Жанр симфонія, пісня, фортепіанні твори
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа
CMNS: Файли на Вікісховищі
Надгробок на могилі Станіслава Нев'ядомського.

Зміст

БіографіяРедагувати

Станіслав Нев'ядомський навчався під керівництвом Кароля Мікулі та Францішека Сломковського у львівській Консерваторії Галицького музичного товариства. 1880 року дебютував як композитор кантати «Akt wiary» («Акт віри») для баса, чоловічого хору та оркестру, написаної на честь 50-річчя Листопадового повстання. Твір мав успіх і вплинув на рішення автора спеціалізуватися як композитор. З 1882 по 1885 рік Нев'ядомський навчався композиції, спочатку в Консерваторії Товариства друзів музики у Відні під керівництвом Франца Кренна, а тоді в Королівській консерваторії в Лейпцигу в Саломона Ядассона. Крім того, поїхав до Італії й переймав у Франческо Ламперті методі викладання хорового співу.

Повернувшись до Львова, розпочав діяльність як педагог, музичний критик і організатор музичного життя. Спочатку був корепетитором у львівському Театрі Скарбека, а у 1886—1887 роках працював у ньому художнім керівником постановки опер і оперет. 1887 року Нев'ядомський став професором Консерваторії Галицького музичного товариства у Львові, де він залишався до 1918-го, викладаючи теорію музики, гармонію, історію музики і керуючи класом хорового співу. Водночас у 1885—1892 роках був, разом зі Станіславом Цетвінським, диригентом співочого товариства «Lutnia-Macierz» («Лютня-мати»), а з 1888 по 1892 рік навчав хорового співу у співочій школі при цьому товаристві. У 1890—1900 роках належав до комісії, що здійснювала художній нагляд за діяльністю Театру Скарбека.

1892 року він був відповідальний за польську секцію на Віденській міжнародній музичній і театральній виставці. 1910 року провадив у Львові приготування до святкування сотих роковин від дня народження Шопена. У 1913 році Нев'ядомський головував на перших зустрічах польських музичних товариств.

У 1886 році Станіслав Нев'ядомський почав активно писати музичні огляди та рецензії для львівських газет («Gazeta Lwowska» i «Dziennik Polski»). Також співпрацював з варшавським часописом «Echo Muzyczne, Teatralne i Artystyczne». У 1902—1914 роках публікував музичні статті та рецензії тільки у виданні «Słowo Polskie».

Роки Першої світової війни (1914—1918) Нев'ядомський провів у Відні, де керував філією Львівської консерваторії, організованою для біженців, а також польським церковним мішаним хором. Професорсько-викладацький склад цієї установи становили переважно львів'яни, евакуйовані до Відня. Після повернення до Львова в 1918 році він став керівником опери в Міському театрі, де поставив цикл опер, приурочений до сотих роковин від дня народження Станіслава Монюшка. З 1918 по 1921 рік видавав часопис «Gazeta Muzyczna». 1919 року Нев'ядомський переїхав на постійне проживання до Варшави, де в Державній консерваторії до 1927 року викладав естетику, історію музики та інструментознавство. 1924 року він заснував у Варшаві Спілку письменників і музичних критиків, яку очолював багато років. Він також був першим головою Секції сучасних польських композиторів, заснованої в 1925 році. У 1927—1931 обіймав посаду музичного директора Музичного інституту імені Антоні Грудзинського. У Варшаві Нев'ядомський дописував до газет «Rzeczpospolita», «Warszawianka», «Dzień Polski», «Kurier Polski», «Muzyka», «Gazeta Poranna», «Lwowskie Wiadomości Muzyczne i Literackie», «Wiek Nowy» (Львів), «Przegląd Muzyczny» (Познань), «Orkiestra» (Перемишль) і «Śpiewak» (Катовіце). Крім того, він виступав із лекціями та бесідами на радіо, а також зрідка у філармонії й оперному театрі. 1931 року Нев'ядомський став лауреатом Музичної премії міста Варшави. У 1934 він був у числі засновників Інституту Фридерика Шопена.

Помер у львівському санаторії «Salus»[1]. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові[2].

НагородиРедагувати

ТвориРедагувати

До музичної спадщини Станіслава Нев'ядомського належать дві симфонії, п'ять концертних увертюр, один струнний квартет, а також понад 500 творів для фортепіано, голосу та хору.

Для оркеструРедагувати

  • Symfonia a-moll
  • Symfonia B-dur

Камерні твориРедагувати

  • Kwartet smyczkowy d-moll

Для фортепіаноРедагувати

  • Trzy utwory (Menuet, Barcarolle, Valse) op. 12
  • Dwa utwory (Romanze, Valse-Caprice) op. 16
  • Deux Mazureks op. 26
  • Liebesfeste op. 27
  • 4 Charakterstücke op. 28
  • Quatre morceaux op. 30
  • Polonaise et Krakowiak op. 31
  • 6 Morceaux mélodiques op. 34
  • Trois danses polonaises
  • Thème et variations d-moll

Для чоловічого хоруРедагувати

  • Trzy pieśni op. 5, słowa Adam Asnyk (ok. 1888)
  • Grób wikinga op. 22, słowa Or-Ot (ok. 1897)
  • Zaszumiał las op. 32, słowa Maria Konopnicka (ok. 1885)
  • Górskie dzwony op. 32, słowa Maria Konopnicka (przed 1907)
  • Siostrzane dole op. 32, słowa anonimowe (przed 1907)
  • Siedzi ptaszek na drzewie op. 32, słowa Adam Asnyk (przed 1907)
  • Ave Caesar op. 35, słowa Maria Konopnicka
  • Hymn polskiej młodzieży, słowa kompozytor

Вокально-інструментальні твориРедагувати

  • Akt wiary, kantata na bas, chór męski i orkiestrę, słowa Kornel Ujejski
  • Pod kolumną wieszcza op. 25, kantata na chór męski i instrumenty dęte lub chór męski a cappella, słowa Kazimierz Przerwa-Tetmajer (1898)
  • Kantata na cześć Marii Konopnickiej «Pieśń hołdu» na głosy solowe, chór mieszany i orkiestrę, słowa Anna Neumanowa
  • Modlitwa wiosenna na chór mieszany, fortepian lub orkiestrę, słowa Maria Konopnicka
  • Serenada ku uczczeniu Najjaśniejszego Cesarza i Króla Franciszka Józefa I na chór męski i orkiestrę, słowa Stanisław Rossowski
  • Na Podegrodziu na bas, chór męski, fortepian lub orkiestrę, słowa Stanisław Wyspiański

Для голосу і фортепіаноРедагувати

  • Trzy piosnki op. 1, słowa Emanuel Geibel (1873)
  • Abdykacja op. 4, słowa Adam Asnyk (1888)
  • Między nami nic nie było op. 4, słowa Adam Asnyk (1888)
  • Z ksiąg Genezy op. 4, słowa Adam Asnyk
  • Dwie pieśni op. 6, słowa Maria Konopnicka
  • Z wiosennych tchnień, słowa Marian Gawalewicz (ok. 1893)
  • Jaśkowa dola, słowa Maria Konopnicka (1894-98)
  • Swaty op. 14, słowa Maria Konopnicka (1895)
  • Menuet op. 17, słowa François Coppée
  • Chanson de printemps op. 17, słowa A. d'Artois
  • Boléro op. 17, słowa Alfred de Musset
  • Kurhanek Maryli, słowa Adam Mickiewicz (1897—1907)
  • W białym dworku op. 37, słowa Kazimierz Laskowski (przed 1903)
  • Astry op. 40, słowa Adam Asnyk
  • Paź i Poliksena, słowa Stanisław Wyspiański
  • Słonko op. 49, słowa Adam Asnyk
  • Maki op. 50, słowa Kornel Makuszyński (ok. 1916-18)
  • Rota, słowa Maria Konopnicka
  • Hymn do zgody, słowa Jan Kochanowski

ПриміткиРедагувати

  1. Zgon prof. St. Niewiadomskiego. „Gazeta Lwowska (1810-1939)”, s. 2, Nr 187 z 18 sierpnia 1936. 
  2. Pogrzeb St. Niewiadomskiego. „Gazeta Lwowska (1810-1939)”, s. 2, Nr 188 z 19 sierpnia 1936. 
  3. Stanisław Łoza (red.). Czy wiesz kto to jest? wydanie II popr. — Warszawa: Główna Księgarnia Wojskowa 1938. — S. 521.
  4. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie für das Jahr 1918. — Wien 1918. — S. 203.

ДжерелаРедагувати