Відкрити головне меню

Станіслав Грабський
пол. Stanisław Grabski
Stanisław Grabski.jpg
Народився 5 квітня 1871(1871-04-05)
Борув, Австро-угорщина
Помер 6 травня 1949(1949-05-06) (78 років)
Сулеювек, Польща
Поховання Повонзківський цвинтар
Громадянство Польща Польща
Діяльність політик, економіст.
Галузь економіст
Відомий завдяки ініціатор полонізації українських шкіл, т. зв. Закона Грабського
Alma mater Гумбольдтський університет Берліна
Володіє мовами польська[1]
Заклад Яґеллонський університет, Варшавський університет і Львівський національний університет імені Івана Франка
Посада Міністерство національної освіти Польщі
Партія National-Democratic Party[d]
Брати, сестри  • Zofia Kirkor-Kiedroniowa[d]
Нагороди
Кавалер Великого хреста ордена Пія IX

Станіслав Грабський (пол. Stanisław Grabski) (нар.5 квітня 1871, Борув — † 6 травня 1949 Сулеювек) — польський політик, державний діяч, економіст. В роки Першої світової війни активно діяв у напрямку недопущення українських впливів на західно-українських землях. 1919–27 — депутат сейму 2-ї Речі Посполитої. 1923 та 1925–26 — міністр освіти та релігії. Проводив жорстку політику полонізації на українських землях, ініціатор державної програми полонізації — т. зв. Lex Grabski. Закон передбачав перетворення окремих українських та польських шкіл на двомовні (утраквістичні). Внаслідок запровадження цього закону кількість українських шкіл у Польщі істотно скоротилася.

Зміст

БіографіяРедагувати

Освіту здобув у Кракові. У 19091917 роках працював директором реальної школи у м. Тарнобжег, пізніше отримав посаду у міністерстві духовних справ і освіти у Варшаві. Був засновником курсів для вчителів початкових класів, автором декількох підручників із географії, історії та педагогіки. У останніх роках життя працював куратором шкільної освіти у Львовському воєводстві.[2]

Відзначився як ідеолог і практик жорсткої політики полонізації на західноукраїнських землях. На думку українського історика Зиновія Книша, використовував нечесні методи для адміністративного тиску та закриття українських шкіл. У 1925—1926 роках за його ініціативи у Галичині було закрито близько 2000 україньских народних шкіл. Причиною вбивства Собінського стала неможливість легального вирішення проблеми української освіти за польського панування[3].

Собінський був убитий пострілом у голову 26 жовтня 1926 року. Замах на Собінського здійснили бойовики УВО Богдан Підгайний і Роман Шухевич, хоча польською владою були схоплені та засуджені інші невинні люди — Іван Вербицький і Василь Атаманчук.[3]

Похований на Повонзківському цвинтарі у Варшаві.

ПриміткиРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати