Кульчицький Станіслав Владиславович

український учений

Станісла́в Владисла́вович Кульчи́цький (нар. 10 січня 1937, Одеса) — доктор історичних наук, професор, в.о. головного наукового співробітника відділу історії України 20—30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України Національної академії наук України. Автор численних досліджень[2][3] з історії України XIX — початку XXI століть[4].

Кульчицький Станіслав Владиславович
150px
150px
Ім'я при народженніСтаніслав Владиславович Кульчицький
Народився10 січня 1937(1937-01-10) (87 років) або 1937[1]
Одеса, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьісторик, економіст
Alma materОдеський університет імені Іллі Мечникова
Галузьісторія України
ЗакладІнституту історії України НАН України
Вчене званняпрофесор (1986)
Науковий ступінькандидат економічних наук(1963)
доктор історичних наук (1978)
Науковий керівникГудзенко Пантелеймон Петрович
Відомі учні27 кандидатів і 14 докторів історичних наук
ПартіяКПРС
Відомий завдяки:Дослідження з історії України XIX — початку XXI століть
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений діяч науки і техніки України — 1996 Державна премія України в галузі науки і техніки — 2001
Почесний краєзнавець України
Почесний краєзнавець України
Персональна сторінка на сайті Інституту історії України НАН України

Біографія

ред.

Закінчив історичний факультет Одеського університету імені Іллі Мечникова й аспірантуру Інституту економіки АН УРСР. Кандидат економічних наук (1963), доктор історичних наук (1978), професор (1986), заслужений діяч науки і техніки України (1996), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2001), Почесний краєзнавець України (2016). Працює в НАН України з 1960 р.

Наукова школа — 27 кандидатів і 14 докторів історичних наук. У 1977—2015 роках — завідувач відділу історії України 20—30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України (у 1977—1986 — відділ соціалістичного будівництва, у 1986—1991 — відділ соціалістичного і комуністичного будівництва Інституту історії АН УРСР). Має понад 1,5 тис. публікацій, в тому числі 47 книжок, понад 70 розділів у колективних монографіях, більш як 500 статей у газетах. Автор книг, підручників, монографій для вищої та середньої шкіл України.

Роботи

ред.

Бібліографія праць до 2016 року:

  • «Історик на зламі епох». (Станіслав Кульчицький: Матеріали до біобібліографії. Інтерв'ю. Спогади). — К.: Інститут історії України, 2016. — 531 с.[5]
  • «Комунізм в Україні: перше десятиріччя. Роки 1919—1928»
  • «Україна між двома війнами: роки 1921—1939».
  • «Демографічні наслідки голодомору 1933 р. в Україні»
  • «Російська революція 1917 року: новий погляд»
  • «Почему он нас уничтожал? Сталин и украинский Голодомор» / Л. Ившина (общ. ред.), Н. Тысячная (сост.). — К.: ЗАО «Украинская пресс-группа», 2007. — 208 c.
  • «Помаранчева революція» — К.: Генеза, 2005. — 368 с.

Нагороди

ред.

Премії

ред.

Примітки

ред.
  1. Бібліотека КонгресуLibrary of Congress.
  2. Кульчицький С. В. Персональна сторінка на сайті Інституту історії України НАН України. Архів оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 19 грудня 2017.
  3. [[Україна молода]], Станіслав Кульчицький, інтерв'ю на честь 70-річчя: «Білих плям» щодо діяльності [[УПА]] вже не існує. Архів оригіналу за 20 лютого 2010. Процитовано 1 листопада 2010.
  4. Інформаційне агентство «УНІАН»: Коментар до статті: Втрати, за даними Путіна, сягнули 112 % [Архівовано 23 грудня 2010 у Wayback Machine.]
  5. Історик на зламі епох. Станіслав Кульчицький: Матеріали до біобібліографії. Інтерв'ю. Спогади / Упоряд. бібліогр.: І. Кузьміна, О. Юркова; Авт. історіограф. нарису О. Юркова. НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 2016. ‒ 531 с. Архів оригіналу за 24 січня 2019. Процитовано 19 грудня 2017.

Джерела

ред.