Співпраця

спільна трудова діяльність

Співпраця, співробітництво (фр. collaboration) — спільна діяльність, спільна праця для досягнення мети. Для відображення негативного сенсу цього слова (співпраця з ворогом) використовується слово колабораціонізм, колаборант або також одностороння співпраця коли одна зі сторін співпрацює виключно з позицій власної вигоди та пріоритетів без врахування/підтримки у випадку незацікавленості/зиску з захисту інтересів другої сторони.

Це рекурсивний[1] процес, в якому двоє або більше людей або організацій працюють разом задля досягнення спільних цілей, (наприклад цікаве заповзяття, яке має творчий характер), за допомогою обміну інформацією, навчання і досягнення консенсусу. Це більше, ніж перетин загальних цілей, який спостерігається в кооперативних підприємствах, а глибока, колективна рішучість досягти спільної мети.

Більшість співпраць потребує лідерства, хоча форма лідерства може бути соціальною, зокрема всередині децентралізованих та егалітарних груп.[2]

Команди, які працюють спільно можуть отримати більше ресурсів, визнання і винагород, на умовах конкуренції за обмежені ресурси.[3]

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. Marinez-Moyano, I. J. Exploring the Dynamics of Collaboration in Interorganizational Settings, Ch. 4, p. 83, in Schuman (Editor). Creating a Culture of Collaboration. [Архівовано 28 лютого 2021 у Wayback Machine.] Jossey-Bass, 2006. ISBN 0-7879-8116-8. (англ.)
  2. Spence, Muneera U. «Graphic Design: Collaborative Processes = Understanding Self and Others.» (lecture) Art 325: Collaborative Processes. Fairbanks Hall, Oregon State University, Corvallis, Oregon. 13 April 2006. See also [Архівовано 10 квітня 2008 у Wayback Machine.] (англ.).
  3. Wagner, Caroline S. and Loet Leydesdorff. Globalisation in the network of science in 2005: The diffusion of international collaboration and the formation of a core group [Архівовано 25 серпня 2007 у Wayback Machine.]. (англ.)

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати