Вікіпедія

Чарівна флейта (фільм)

фільм 1975 року

«Чарівна флейта» (швед. Trollflöjten) — шведська екранізація однойменної опери Моцарта режисера Інгмара Бергмана. Вперше транслювалася на шведському телебаченні 1 січня 1975 року, але згодом показувалася у кінотеатрах. Стрічка вважається однією з найуспішніших кінокартин на основі опери[1][2][3][4].

Чарівна флейта
Trollflöjten
Постер фільму
Жанр музичний фільм, фентезійний фільм і екранізація літературного твору[d]
Режисер Інгмар Бергман
Продюсер Монс Рейтерсверд
Сценарист Інгмар Бергман
Емануель Шиканедер
Альф Генріксон
На основі «Чарівна флейта»
У головних
ролях		 Йозеф Кестлінгер
Ірма Урріла
Хокан Хагегорд
Оператор Свен Нюквіст
Композитор Вольфганг Амадей Моцарт
Музика Ерік Еріксон
Кінокомпанія Sveriges Radio/TV2/AB
Svensk Filmindustri/Svenska Filminstituet
Дистриб'ютор Шведське радіо
Тривалість 135 хв. і 133 хв.
Мова шведська
Країна Швеція Швеція
Рік 1975
Дата виходу 1 січня 1975
IMDb ID 0073822
Рейтинг MPAA: G

У ролях ред.

  • Йозеф Кестлінгер — Таміно
  • Бритт-Марі Арун; Кірстен Ваупель; Біргітта Сміддінг — три дами
  • Хокан Хагегорд — Папагено
  • Біргіт Нордін — Королева ночі
  • Ірма Урріла — Паміна
  • Рагнар Ульфунг — Моностатос
  • Ульрік Колд — Зарастро
  • Елізабет Еріксон — Папагена
  • Ерік Садин — оповідач
  • Йоста Прюселіус — перший жрець
  • Ульф Юхансон — другий жрець
  • Ганс Юханссон і Еркер Арвідсон — двоє озброєних вартових
  • Ейнар Ларссон, Зігфрід Свенссон, Сікстен Фарк, Свен-Ерік Якобссон, Фольке Юнссон, Йоста Беккелін, Арне Хендріксен, Ганс Кюле, Карл Генрік Кварфордт — дев'ять жреців
  • Урбан Мальмберг, Ансгар Крук, Ерланд фон Хайне — три хлопчика

Сценарій ред.

У 1968 році шведський поет Альф Генріксон зробив шведськомовну версію лібрето для Королівської опери[5], яку Бергман взяв за основу свого сценарію, змінивши ряд аспектів: Сарастро — батько Паміна, тріо в другому акті видалене, «Ein Mädchen oder Weibchen» виконується Папагено якраз перед тим, як він побачить Папагену. Також замість звичайного костюма з пір'я Папагено носить звичайний одяг[6], а ролі трьох рабів виконують діти[7].

Виробництво ред.

Під час виробництва опери Бергман прагнув здійснити свою давню мрію про фільмування у Дроттнінгхольмському придворному театрі[sv][8]. Вступні кадри фільму наводять на думку, що його дійсно було знято в Дроттнінгхольмському театрі. Проте стан сцени у Дроттнінгхольмі не дозволяв розмістити там знімальну групу. Тож сцена була ретельно відтворена на студії Шведського інституту кінематографії[8].

Бергман запросив свого друга Ганса Шмідта-Іссерштедта диригувати оперою, але він відмовився. Згодом Бергман переконав долучитися відомого диригента Еріка Еріксона[9].

Дизайном костюмів займалися Хенні Норемарк і Карін Ерскін, які за цю роботу отримали номінацію на премію «Оскар».

6 квітня 1974 року в стокгольмському театрі Циркус[sv] розпочалася перша сесія звукозапису[10]. Крім виконавців, які з'явилися у фільмі, у записах брали участь Симфонічний оркестр Шведського радіо та власний хор Еріксона, Хор Шведського радіо[11]. Останній запис почався 16 квітня 1974 року на першій студії будівлі Filmhuset у Стокгольмі й був завершений у липні[10]. Перший тестовий показ фільму відбувся у будинку Бергмана на Форьо у серпні того ж року[12].

Критика ред.

Стрічка мала великий успіх. Рейтинги телевізійної прем'єри досягли третини населення Швеції, а театральний реліз викликав схвальні відгуки кінокритиків. Полін Кейл[en], оглядачка «Нью-йоркера», написала: «Кіноверсія «Чарівної флейти» від Інгмара Бергмана — блаженний дарунок, зразок того, як можна зняти оперу. Бергман, мабуть, досяг нової, безтурботної впевненості, що взявся за цю чуттєву, пишну оперу, яка бентежила стількох театральних режисерів, і так дбайливо впорався з нею»[13].

Картина була показана на 28-му Каннському кінофестивалі, проте в основний конкурс не потрапила[14].

Річард Евідон похвалив реалізацію Бергманом Моцартового бачення: «Тільки Інгмар Бергман міг зробити таку «Чарівну флейту»; але частина його успіху полягає в тому, щоб дозволити при перегляді забути про режисерську руку і наблизитись до грандіозної роботи Моцарта»[6].

Нагороди ред.

Премія Дата вручення Категорія Номінант Результат Пр.
Оскар 29 березня 1976 Найкращий дизайн костюмів Карін Ерскін, Хенні Норемарк Номінація [15]
Золотий глобус 24 січня 1976 Найкращий фільм іноземною мовою «Чарівна флейта» Номінація [16]
Сезар 3 квітня 1976 Найкращий фільм іноземною мовою «Чарівна флейта» Номінація [17]

Примітки ред.

  1. ↑ Washington National Opera presents : A new English-language production of Mozart’s classic tale of adventure and redemption, The Magic Flute (PDF). Web.kennedy-center.org. Архів оригіналу (PDF) за 30 грудня 2016. Процитовано 24 червня 2019.
  2. ↑ Singer, Irving (18 вересня 2009). Ingmar Bergman, Cinematic Philosopher: Reflections on His Creativity. MIT Press. с. 68. Процитовано 24 червня 2019 — через Google Books.
  3. ↑ WLASCHIN, KEN (15 листопада 2000). The Glory of Opera Films That Hit the Right Notes. Article.latimes.com. Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 24 червня 2019.
  4. ↑ Grant, R. (21 квітня 2000). The Politics of Sex and Other Essays: On Conservatism, Culture and Imagination. Springer. с. 72. Процитовано 24 червня 2019 — через Google Books.
  5. ↑ Oper. Orell Füssli + Friedrich Verlag. 3 лютого 1977. Процитовано 24 червня 2019 — через Google Books.
  6. ↑ а б Evidon, Richard (лютий 1976). Bergman and The Magic Flute (PDF). The Musical Times. 117 (1596): 130—131.
  7. ↑ Pamina's Opera House » An Open Letter About Ingmar Bergman’s “Magic Flute”. Paminasopera.com. Архів оригіналу за 4 лютого 2018. Процитовано 3 лютого 2018.
  8. ↑ а б The Magic Flute. Criterion.com. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 24 червня 2019.
  9. ↑ The Magic Flute. Ingmarbergman.se. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 24 червня 2019.
  10. ↑ а б Steene, Birgitta (2005). Ingmar Bergman: A reference guide. Amsterdam University Press. Процитовано 24 червня 2019.
  11. ↑ Прес-флаєр оригінального випуску фільму Архів [Архівовано 30 грудня 2016 у Wayback Machine.] Каліфорнійського університету, Berkeley Art Museum and Pacific Film Archive
  12. ↑ The three o’clock rite: Ingmar Bergman’s home cinema. Bfi.org.uk. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 24 червня 2019.
  13. ↑ Vermilye, Jerry (15 листопада 2006). Ingmar Bergman: His Life and Films. McFarland. Процитовано 24 червня 2019 — через Google Books.
  14. ↑ Festival de Cannes: The Magic Flute. festival-cannes.com. Архів оригіналу за 27 лютого 2014. Процитовано 24 червня 2019.
  15. ↑ The 48th Academy Awards (1976) Nominees and Winners. oscars.org. Архів оригіналу за 9 листопада 2014. Процитовано 29 червня 2019.
  16. ↑ IMdb 1976 Golden Globe Awards. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 29 червня 2019.
  17. ↑ 1st César Awards на сайті «IMDb» (англ.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чарівна_флейта_(фільм)&oldid=39374929