Вікіпедія

Транспорт Анголи

Транспорт Анголи представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським і річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 1 246 700 км² (23-тє місце у світі)[1]. Форма території країни — відносно компактна, з ексклавом Кабінда на півночі; максимальна дистанція з півночі на південь — 1370 км, зі сходу на захід — 1290 км[2][3]. Географічне положення Анголи дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між Південною і Центральною Африкою, морські шляхи вздовж західного узбережжя Африки з Азії та Австралії до Європи[4].

Транспорт Анголи M:
Транспортна система Анголи (англ.)
Транспортна система Анголи (англ.)
Територія
Площа 1,2 млн км² (23-тє)
Рельєф височинний
Найвища точка гора Мока (2620 м)
Повітряний
Аеропортів 176 (32-ге)
Наземний
Автошляхів 51,4 тис. км (77-ме)
Залізниць 2,9 тис. км (60-те)
Водний
Узбережжя 1600 км
Головний порт Кабінда
Водних шляхів 1,3 тис. км (54-те)
Найдовша річка Кванза (965 кілометр)
Трубопровідний
Трубопроводів 1507 км
Адміністрування
Орган Міністерство транспорту
Голова міністр Аугусту да Сілва Томас

Історія становлення і розвитку ред.

Автомобільний ред.

Докладніше: Автомобільний транспорт Анголи

Загальна довжина автошляхів у Анголі, станом на 2001 рік, дорівнює 51 429 км, з яких 5 349 км із твердим покриттям і 46 080 км без нього (75-те місце у світі)[1].

  •  
    Автошлях Укума — Уамбо
Див. також: Автошляхи Анголи та Номерні знаки Анголи

Залізничний ред.

Докладніше: Залізничний транспорт Анголи

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 2 852 км (60-те місце у світі), з яких 2 729 км вузької 1067-мм колії і 123 км вузької 600-мм колії[1].

  •  
    Схема залізничної мережі Анголи
  •  
    На залізничному вокзалі Бенгели
  •  
    Перевезення на Бенгельській залізниці

Повітряний ред.

Докладніше: Цивільна авіація Анголи

У країні, станом на 2013 рік, діє 176 аеропортів (32-ге місце у світі), з них 31 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 145 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 7 (2);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 8 (3);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 12 (31);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 4 (66);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (43)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 10 авіапідприємств, які оперують 55 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 1,2 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 46 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик[1].

Ангола є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — D2, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Анголи мають літерний код ІКАО, що починається з — FN[1].

Див. також: Авіакомпанії Анголи та Аеропорти Анголи

Водний ред.

Докладніше: Водний транспорт Анголи

Морський ред.

Головні морські порти країни: Кабінда, Лобіту, Луанда, Намібе. СПГ-термінали на експорт діють у портах: Ангола-Сойо.

  •  
    Завантаження мінеральною сировиною в порту Намібе

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 7 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (123-тє місце у світі), з яких: суховантажів — 1, танкерів для хімічної продукції — 1, вантажно-пасажирських суден — 2, нафтових танкерів — 2, ролкерів — 1[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 1 (Іспанії — 1); зареєстровані під прапорами інших країн — 17 (Багамських Островів — 6, Кюрасао — 2, Кіпру — 1, Ліберії — 1, Мальти — 7)[1].

Річковий ред.

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2011 року становила 1 300 км (54-те місце у світі)[1].

Трубопровідний ред.

Загальна довжина газогонів у Анголі, станом на 2013 рік, становила 352 км; трубопроводів зрідженого газу — 85 км; нафтогонів — 1 065 км; інших трубопроводів — 5 км[1].

Міський громадський ред.

Докладніше: Міський громадський транспорт Анголи

Державне управління ред.

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 15 вересня 2016 року міністерство в уряді Мануеля Домінгуша Вісенте очолював Аугусту да Сілва Томас[6].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Angola : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ Атлас світу, 2005.
  3. ↑ Дубович І. А., 2008.
  4. ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. ↑ Angola : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література ред.

Українською ред.

Англійською ред.

Російською ред.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Анголи
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Транспорт_Анголи&oldid=33021989