Строчок звичайний
| Строчок звичайний | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Gyromitra esculenta Christian Hendrik Persoon ex Christian Hendrik Persoon, Elias Magnus Fries | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Строчок звичайний (Gyromitra esculenta (L.) Pers.) — гриб з родини Дисцинові (Discinaceae).
Місцеві назви — сморож, піструк, бабура.
Будова ред.
Плодові тіла великого розміру, неправильної форми. Шапинка 2-10 см в діаметрі, 3-6 см заввишки, куляста, кутасто-куляста, мозкоподібно-звивисто-складчаста, спочатку рудувато- або каштаново-коричнева, пізніше темно- або буро-коричнева, з порожниною.
Сумки 8-спорові, циліндричні. Споровий порошок білуватий. Спори 17-20(22) ⨯ 8-12 мкм, еліпсоїдні, гладкі.
Ніжка коротка 3-5 см завдовжки, білувата, суха, з порожниною, крихка, до низу злегка звужена.
М'якуш білуватий, тонкий крихкий, з приємним запахом.
Поширення та середовище існування ред.
Зустрічається по всій Україні. Росте навесні, переважно на піщаних ґрунтах, у хвойних, листяних і мішаних лісах, у місцях вирубки, на галявинах переважно на узліссі, уздовж ровів, доріг.
Практичне використання ред.
Смертельно отруйний гриб у сирому вигляді.[1] Існують версії, що він умовно-їстівний.[2] Іноді його помилково збирають замість зморшка їстівного, від якого він чітко відрізняється будовою шапки та формою плодового тіла. Природа токсинів, властивих строчку, остаточно не з'ясована.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ E. Lawrence, S. Harniess Mushroom and other fungi. Identification guides British & European. // Flame tree publishing. London, 2007—384 p. — P. 112
- ↑ Строчок обыкновенный на сайте «Справочник грибов России». Архів оригіналу за 28 квітня 2016. Процитовано 13 квітня 2016.
Джерела ред.
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979.
- Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Коз'яков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 178–179.