Станіслав Вольський

Станіслав Вольський
Народився	1523
Помер	25 вересня 1566
Поховання	катедра Івана Хрестителя (Варшава)
Країна	Королівство Польське
Alma mater	Ягеллонський університет
Знання мов	польська
Посада	маршалок надвірний коронний, каштелян сандомирськийd, Q64760333?, Q65112917?, староста кшепіцькийd, Q66200903? і Q64850122?
Рід	House of Wolski (Półkozic)d
Батько	Миколай Вольський
Брати, сестри	Mikołaj Wolskid
Діти	Миколай Вольський
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Станіслав «на Підгайцях» Вольський гербу Півкозич (1523—1566) — польський шляхтич, урядник Речі Посполитої, власник маєтностей.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вольський.

Життєпис ред.

Народився 1523 року. Батько — Миколай Вольський (пом. 1548) — син Миколая, равського каштеляна, закінчив Краківський університет. Мати — Анна з Глінок, донька віського каштеляна.

Дідич Підгайців, каштелян бжезінський, равський, сандомирський, староста кшепицький. Посівши посаду каштеляна сандомирського, отримав місце в Сенаті Речі Посполитої.

У 1563—1566 надвірний коронний маршалок, близький до короля Зиґмунта ІІ Августа.

Підписав унію Освенцімського та Заторського князівств.

Як і батько, був ревним католиком; під час Реформації, коли перехід шляхетських родин у протестантство набув загрозливих масштабів, залишився вірним папському престолові. На засіданні Сенату в 1565 році, коли обговорювалося питання розриву з Римом, Станіслав єдиний виступив проти.

Помер 1566 року, був похований у Варшаві в костелі Івана Хрестителя (згодом став катедральним); надгробок встановили дружина Барбара з Тарновських, яка померла 1570 року, і син Міколай.

Сім'я ред.

Був одружений двічі. Перша дружина — можливо, сєрадзька воєводичка Ласька, донька Альбрехта, друга — Барбара з Тарновських гербу Леліва (?—1570), донька сандомирського воєводи Станіслава «Спитка» Тарновського (1514—1568).

Діти — від першого шлюбу:

Барбара — перша дружина бжесць-куявського воєводи Рафала Лещинського (1526—1592)^[2], їхній син Анджей Лещинський (1559—1606). Лещинські були лідерами польської Реформації, кальвіністами, у своєму родинному маєтку Лєшно надали притулок Богемським (чеським) братам; — від другого шлюбу з Барбарою з Тарновських:
Міколай (1553—1630) — алхімік, дідич Підгайців, у 1605 продав місто Станіславові Ґольському; разом з матір'ю поставили батьку надгробок у базиліці св. Яна Варшави.^[3]
Ян — зять^[4] Єжи Язловецького, у 1583 згаданий як дідич Підгайців;
Зофія — перша дружина київського підкоморія Дмитра Скуміна-Тишкевича (†1609)^[5]
Катажина