Петровський Георгій Семенович

Петровський Георгій Семенович;
	Генерал-лейтенант
Загальна інформація
Народження	1 лютого 1924; Аксай
Смерть	4 березня 1989 (65 років); Солнечногорськ
Поховання	Московська область
Громадянство	СРСР
Alma Mater	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Військова служба
Приналежність	СРСР
Формування	44-та гвардійська танкова бригада
Війни / битви	Друга світова війна Житомирсько-Бердичівська наступальна операція 1943-1944;
Нагороди та відзнаки

Гео́ргій Семе́нович Петро́вський (1924—1989) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, генерал-лейтенант, почесний громадянин Бердичева.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петровський.

Життєпис ред.

Народився 1924 року в станиці Аксайська (сучасне місто Аксай Ростовської області) в українській селянській родині. Після смерті батька переїздить в село Конобєєво Воскресенського району Московської області до родини старшої сестри. 1940 року на відмінно закінчив Конобєєвську середню школу.

З 1941 року в Червоній армії. 1942 року закінчив Саратовське бронетанкове училище, з 1943 року в складі підрозділу на фронті, комсорг.

Під час Житомирсько-Бердичівської операції відзначився у боях 24 грудня 1943 — 2 січня 1944 на території Вінницької та Житомирської областей. Керував розвідкою передового загону 44-ї гвардійської танкової бригади, група з 3-х танків під його орудою першою увірвалась до села Гнилець Козятинського району та прорвала нацистську оборону, в ході бою гарнізон евакуювався із села. При оволодінні селом Соболівка Вінницької області передовий загін був контратакований 30 танками з піхотою та артилерією, взвод лейтенанта Петровського здійснив контратаку в тил, сим було полегшено становище бригади до підходу підкріплення. На підступах до міста Бердичів розвідувальна група Петровського знайшла слабке місце в обороні противника, відбила кілька атак, було розбито ворожу батарею та автоколону. У цьому бою зазнав поранення, однак зумів винести із танка важкопоранених членів екіпажу.

Після закінчення війни продовжив службу в РА. 1947 року закінчив Військову академію бронетанкових та механізованих військ, 1972-го — Військову академію Генерального штабу.

Протягом квітня 1974 — грудня 1977 років командував 39-ю армією Забайкальського військового округу, котра дислокувалася в Монголії. Протягом 1980—1982 років був головним військовим радником в Анголі. З 1982-го — консультант курсів «Вистріл».

Проживав в місті Солнечногорськ. Помер 4 березня 1989 року, похований на солнечногорському Старому кладовищі.

Нагороди та вшанування ред.

Герой Радянського Союзу (10 січня 1944, посвідчення 2075^[1])
орден Леніна
орден Вітчизняної війни 1 ступеня
3 ордени Червоної Зірки
орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР»
почесний громадянин Бердичева (1969)
медалі

Примітки ред.

↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 10 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1944. — 19 января (№ 3 (263)). — С. 1 (рос.)

Джерела ред.

Петровський Георгій Семенович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

Бердичів шанує ветеранів

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 10 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1944. — 19 января (№ 3 (263)). — С. 1 (рос.)

[1]