Максимов Василь Максимович
Василь Максимович Макси́мов (нар. 29 січня 1844, Лопіно — пом. 1 грудня 1911, Санкт-Петербург) — російський живописець, відомий картинами з життя простих людей; член Товариства пересувних художніх виставок з 1872 року; академік Петербурзької академії мистецтв з 1878 року.
| Максимов Василь Максимович | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| Народження |
17 (29) січня 1844 Лопіно, Новоладозький повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія | |||
| Смерть | 18 листопада (1 грудня) 1911 (67 років) | |||
| Санкт-Петербург, Російська імперія[1] | ||||
| Поховання | Чернавіно | |||
| Країна |
 Російська імперія | |||
| Жанр | жанрове малярство | |||
| Навчання | Петербурзька академія мистецтв | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Бруні Федір Антонович і Шамшин Петро Михайловичd | |||
| Твори | Q17490858? | |||
| Роботи в колекції | Фінська національна галерея, Третьяковська галерея і Музей д'Орсе | |||
|
| ||||
 Максимов Василь Максимович у Вікісховищі | ||||
Біографія ред.
Народився 17 [29] січня 1844 року в селі Лопіному (нині Ленінградська область, Росія) у селянській сім'ї. Упродовж 1855–1862 років працював підмайстром і навчався в іконописній майстерні у монастирі в Санкт-Петербурзі. З 1863 по 1866 рік навчався в Петербурзькій академії мистецтв у Федора Бруні, Петра Шамшина. Протягом навчання у 1864 і 1865 роках отримав малі срібні медалі.
У 1866 році виїхав у Тверську губернію, де викладав живопис у маєтку Голенищева-Кутузова. Помер у Санкт-Петербурзі 18 листопада [1 грудня] 1911 року. Похований на цвинтарі в Чернавіному.
Творчість ред.
Автор жанрових полотен, портретів, пейзажів у реалістичному стилі. Серед робіт:
- «Хвора дитина» (1864; золота медаль Академії мистецтв, 1865);
- «Бабусині казки» (1867);
- «Селянська хата» (1869);
- «Материнство» (1871);
- «Хлопчик-механік» (1871);
- «Прихід чаклуна на селянське весілля» (1875; Третьяковська галерея);
- «Родинний розподіл» (1876; Третьяковська галерея);
- «Бідна вечеря» (1879);
- «Хворий чоловік» (1881; Третьяковська галерея);
- «Позичка хліба» (1882);
- «Сліпий господар» (1884);
- «Усе в минулому» (1889; Третьяковська галерея);
- «Із дипломом» (1890);
- «Лиха свекруха» (1893);
- «Лісовий сторож» (1893; Одеський художній музей);
- «Пережив стару» (1896);
- «Залом жита» (1903).
В 1871 році, перебуваючи у Києві, зробив замальовки прочан Києво-Печерської лаври.
За його проектом у 1912—1914 роках під керівництвом інженера-будівельника Володимира Леонтовича у формах української архітектури XVII—XVIII століть споруджено храм-пам'ятник на козацьких могилах під Берестечком[2].
|
|
|
.jpg)
|
|
«Родинний розподіл»
|
«Хворий чоловік»
|
«Бабусині казки»
|
«Сліпий господар»
|
«Усе в минулому»
|
Брав участь у мистецьких виставках з 1871 року.
Окремі роботи художника зберігаються у Миколаївському художньому музеї, Третьяковській галереї у Москві, Державному російському музеї у Санкт-Петербурзі.
Примітки ред.
- ↑ Максимов Василий Максимович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 140.
Література ред.
- Леонов А. И. Василий Максимович Максимов. Москва, 1951 (рос.);
- Максимов Василий Максимович // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- Максимов Василь Максимович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Максимов Василь Максимович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 381—382. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Столярчук Б. Й. Максимов Василь Максимович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.