Куксенко Павло Миколайович

радянський науковець

Павло Миколайович Куксенко (13 (25 квітня) 1896 — 17 лютого 1982) — інженер і вчений, розробник систем ППО. Генерал-майор інженерно-технічної служби. Лауреат двох Сталінських премій.

Куксенко Павло Миколайович
Народився 25 квітня 1896(1896-04-25)
Москва, Російська імперія
Помер 17 лютого 1982(1982-02-17) (85 років)
Москва, СРСР
Поховання Введенське кладовище
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність науковець
Вчене звання Професор
Аспіранти, докторанти Берія Серго Лаврентійович
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки
Сталінська премія

Біографія ред.

Народився 13 (25 квітня) 1896 року.

У роки Першої світової війни, будучи студентом Московського університету, був покликаний в армію, де закінчив школу прапорщиків. Був направлений на Румунський фронт де і отримав поранення.

Після Жовтневої революції служив у військах зв'язку РСЧА.

Із 1923 року Куксенко — начальник радіолабораторії НДІ Військово-технічної ради зв'язку РСЧА. У 1924 році призначений постійним членом технічного комітету ВТУ РСЧА і одночасно завідувачем відділом радіоприймачів радіолабораторії НДІ ВТРЗ РСЧА, де працював до 3 лютого 1931 року . Потім був переведений в Ленінград. Брав участь у створенні першої радянської літакової радіостанції РСБ-5.

У 1937 році у зв'язку з відмовою радіостанції літака В. С. Гризодубової під час дальнього рекордного польоту був звинувачений у шкідництві та заарештований. Із 1939 року працював у НДІ радіопромисловості НКВС.

Викладав у ЛВАЗ імені С. М. Будьонного. Доктор технічних наук (1947). Керівник дипломної роботи С. Л. Берії.

Деякий час був консультантом лабораторії журналу «Радиолюбитель», автор популярних брошур і численних статей в «Радиолюбителе».

У вересні 1947 року полковник інженерно-технічної служби Куксенко призначений директором СБ-1 і головним конструктором системи КС-1 «Комета». У 1950 році був призначений головним конструктором зенітної ракетної системи ППО С-25 «Беркут».

У 1953 році, після смерті Й. В. Сталіна та арешту Л. П. Берії, був звільнений з посади головного конструктора та був призначений вченим секретарем науково-технічної ради КБ-1[1].

Професор, академік Академії артилерійських наук, генерал-майор інженерно-технічної служби.

У грудні 1978 році вийшов на пенсію.

Помер 17 лютого 1982 року. Похований у Москві на Введенському кладовищі.

Нагороди та премії ред.

Примітки ред.

  1. КОНСТРУКТОРСКОЕ БЮРО N 1 (КБ-1)[недоступне посилання з Октябрь 2018]

Посилання ред.