Колядівка

село в Луганській області, Україна

Коля́дівка — село в Україні, у Новоайдарській селищній громаді Щастинського району Луганської області. Населення становить 905 осіб.

село Колядівка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Щастинський район
Громада Новоайдарська селищна громада
Код КАТОТТГ UA44160030130039622
Основні дані
Засноване 1764
Населення 905
Площа 4,53 км²
Густота населення 199,78 осіб/км²
Поштовий індекс 93520
Телефонний код +380 6445
Географічні дані
Географічні координати 49°05′07″ пн. ш. 39°11′51″ сх. д. / 49.08528° пн. ш. 39.19750° сх. д. / 49.08528; 39.19750Координати: 49°05′07″ пн. ш. 39°11′51″ сх. д. / 49.08528° пн. ш. 39.19750° сх. д. / 49.08528; 39.19750
Середня висота
над рівнем моря
66 м
Місцева влада
Адреса ради 935201, Луганська обл., Новоайдарський р-н, с.Колядівка, вул.Центральна,2а
Карта
Колядівка. Карта розташування: Україна
Колядівка
Колядівка
Колядівка. Карта розташування: Луганська область
Колядівка
Колядівка
Мапа
Мапа

CMNS: Колядівка у Вікісховищі

Розташоване на річці Євсуг, за 33 км від районного центру та за 30 км від залізничної станції Новий Айдар

Історія ред.

Колядівка виникла у 1708 році. за іншим джерелом у 1764 р. У 19321933 роках Колядівка постраждала від Голодомору. Кількість встановлених жертв — 255 осіб[1]. У книзі «Врятована пам′ять. Голодомор 1932-33 років на Луганщині: свідчення очевидців» містяться спогади місцевої мешканки Коваль Уляни Іванівни (1921 року народження), яка описує ті події так:

«…Тридцять третій голодовку я знаю. Ми тоді в Колядівці жили. Яка я була?.. Я знаю, шо голодовка була страшна, і наші мати… У нас була соличка, так носили в конний завод соличку і міняли кінське мнясо: коняка чи здохла, чи заріжуть тамечка, і вони принесуть мнясця, і наші варили мати, і ми осталися живі, а нас п'ятеро було. Оце я знаю.

А сусід… Діти я не знаю, де їхні ділися, а чоловік жінку зарізав і в печі жарив, а голову в колодізь укинув. Оце по-сусідськи в нас, оце я знаю, оце таке було…»[2]

У 1974 р. на братській могилі встановлено меморіальні дошки з прізвищами загиблих жителів, а також споруджено пам'ятник воїнам — визволителям села від фашистів.

Населення ред.

За даними перепису 2001 року населення села становило 905 осіб, з них 92,27 % зазначили рідною українську мову, а 7,73 % — російську[3].

Також ред.

Примітки ред.

  1. Мартиролог. Луганська, ст. 249—255 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014. Процитовано 12 лютого 2016.
  2. Врятована пам′ять. Голодомор 1932–33 років на Луганщині: свідчення очевидців. – Т. 1 / Упорядн. І. Магрицька. – Луганськ: Промдрук. – 2008. – 464 с.
  3. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 18 серпня 2014.

Посилання ред.