Вікіпедія

Коболєв Андрій Володимирович

український підприємець
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коболєв.

Коб́олєв Андрі́й Володи́мирович (нар. 16 серпня 1978, Київ, УРСР[1]) — колишній голова правління НАК «Нафтогаз України» (з березня 2014 до квітня 2021).

Коболєв Андрій Володимирович
Народився 16 серпня 1978(1978-08-16) (45 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність підприємець, підприємець, керівник
Alma mater Інститут міжнародних відносин Київського університету
Заклад Нафтогаз України
Батько Коболев Володимир Павлович

Освіта ред.

2000 року закінчив Інститут міжнародних відносин КНУ, отримавши ступінь магістра міжнародних економічних відносин.

Кар'єра ред.

З 1999 по 2002 працював у міжнародній аудиторській та консалтинговій групі PricewaterhouseCoopers (PwC), де спеціалізувався на питаннях стратегічного управління та корпоративних перетворень.

Також з 2002 до 2010 працював у Групі «Нафтогаз України», де пройшов шлях від головного фахівця до радника голови правління.

З 2010 по 2014 — співзасновник та партнер інвестиційно-банківської групи AYA Capital[2]. Займався залученням боргового та акціонерного капіталу, реструктуризацією кредитної заборгованості та реорганізацією корпоративної структури великих підприємств і холдингів.

З 25 березня 2014 року по 28 квітня 2021 року — голова правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Керівник «Нафтогазу» ред.

Очолив Нафтогаз після Революції гідності, тоді компанія мала виплачувати п'ятирічні євробонди, Газпром вимагав розрахунків, спираючись на вкрай невигідний для України контракт, що був укладений Путіним та Юлією Тимошенко 2009 року на 68,2 млрд грн.

Чистий збиток компанії 2014 року склав 85 млрд грн[3], або 5 % ВВП України. Компанія мала негативне загальне сальдо доходів від транзиту газу територією України та виплат за імпорт газу від Газпрому у розмірі — 4,7 млрд доларів та потребувала постійних дотацій з державного бюджету — ще у 2014 році з бюджету витрачено на Нафтогаз 91 млрд грн. Питання та умови постачання газу для потреб України традиційно використовувалось керівництвом Росії як інструмент політичного тиску[4] та перешкоджання евроінтеграційним процесам в середині України.

Починаючи з 2014 року нова команда менеджменту провела низку реформ, які дозволили позбутись залежності від російського газу[5] та пов'язаної з цим багатомільярдної газової корупції. Тепер Нафтогаз закуповує газ у 18 європейських постачальників[6] на прозорих, позбавлених політики, ринкових умовах. При цьому жодна з цих компаній не постачала більше ніж 30 % обсягу імпортованого Нафтогазом газу.

Реформи нової команди дозволили відкрити промисловий ринок газу для конкуренції. Зараз український ринок газу у промисловому секторі є одним з найбільш конкурентних у Європі[4], на ньому працює близько 60 компаній-імпортерів газу, біля двохсот активних трейдерів та приватні видобувники.

Після чотирьох років арбітражного провадження між Нафтогазом та Газпромом, Стокгольмський арбітраж ухвалив два рішення на користь Нафтогазу[7]: перше — 22 грудня 2017 року щодо контракту на постачання газу за принципом «бери або плати», а друге — 28 лютого 2018 року стосовно транзитного контракту.

Ініційовані у 2014 році провадження стали найбільшим в історії комерційним арбітражем[8]. Взаємні претензії склали біля 125 млрд дол[8]., що загрожувало банкрутством як Газпрому, так і Нафтогазу. Стокгольмський арбітраж також задовольнив вимоги Нафтогазу щодо компенсації у сумі 4,63 млрд дол. за недопоставку Газпромом погоджених обсягів газу для транзиту. За результатами двох проваджень Газпром повинен сплатити Нафтогазу 2,56 млрд дол[9]. з урахуванням заліку у розмірі 2,1 млрд дол., який Нафтогаз вже отримав у вигляді газу, що був поставлений в 2014 році.

2 березня 2019 року Нафтогаз здобув проміжну перемогу[10] в арбітражному трибуналі в Гаазі в позові проти Росії про стягнення збитків у зв'язку з втратою активів в анексованому Росією Криму, які оцінюють щонайменше у 5 млрд доларів.

Під керівництвом Андрія Коболєва, компанія із «чорної діри» державного бюджету перетворився на найбільше джерело надходжень держави. Адже тільки у 2014 році, до приходу в Нафтогаз команди Коболєва, Нафтогаз отримав 85 млрд грн збитків — це мінус 5 % ВВП України. Замість дотацій із бюджету, оновлений Нафтогаз став найбільшим платником податків до державного бюджету України[11]. Так, сукупний розмір податкових та дивідендних платежів за 2018 рік[12] становив 136,5 млрд грн[13], що на 27 % більше, ніж у 2017 році. Надходження від Групи Нафтогаз — це близько 15 % загальних доходів державного бюджету у 2018 році.

Нова управлінська команда Нафтогазу також провела реформу корпоративного управління, основною метою якої було усунення політичного втручання в управління компанією і створення рівних з комерційними компаніями умов на ринку, що відповідає Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Нафтогаз став першою українською компанією у державній власності, в якій діє професійна та незалежна наглядова рада. Вона ще не отримала усі належні повноваження, але вже є дієвим бар'єром на шляху корупційного політичного втручання в роботу Нафтогазу. Нафтогаз посідає 7 місце серед державних видобувних підприємств світу за якістю управління (RGI)[14]. В компанії запроваджено функції внутрішнього аудиту, комплаєнсу та фінансового контролю.

З 2014 року Нафтогаз почав регулярно оприлюднювати перевірену аудитором консолідовану фінансову звітність.

2018 року в Нафтогазі зафіксовано рекордний видобуток власного газу — 15,5 млрд куб.[15] м газу, розпочато масштабну модернізацію газотранспортної системи, українська промисловість отримала значні нові замовлення.

Нафтогаз став одним із найперших учасників системи електронних закупівель ProZorro і залишається одним з найбільших закупівельників. За 2 роки завдяки участі у торгах на ProZorro Група Нафтогаз заощадила 15,5 млрд грн[16].

6 березня 2019 року Кабмін відмовився продовжувати контракт з Коболєвим, Володимир Гройсман, тодішній керівник уряду, оголосив відкритий конкурс на посаду керівника «Нафтогазу»[17].

21 березня 2020 Кабмін схвалив продовження контракту з Коболєвим на 4 роки[18].

28 квітня 2021 року звільнений з посади керівника компанії, його посаду посів Юрій Вітренко[19].

Розслідування ред.

У січні 2023 року САП та НАБУ повідомили Коболєву про підозру щодо отримання ним 2018 року $10 млн премії за перемогу над Газпромом у Стокгольмі на $4,6 млрд[20]. За версією САП, 2018 року він, зловживаючи службовим становищем самостійно ініціював розгляд наглядовою радою питання про виплату цієї премії й самостійно встановив її розмір[21].

Суд відмовився відправляти Коболєва в СІЗО[22]. 14 березня 2023 року ВАКС зобов'язав Коболєва носити електронний браслет[23]. 18 березня Антикорупційний суд продовжив запобіжний захід Коболєву ще на два місяці,[24] 7 квітня термін повторно продовжили на два місяці[25].

25 вересня ВАКС вирішив зняти з Коболєва електронний браслет і зменшити розмір застави до рівня фактично внесеної[26].

29 листопада 2023 року САП скерувала обвинувальний акт стосовно Коболєва до суду[27]. Також йому продовжили строк арешту[28]. Його звинувачували в незаконній виплаті премій на 229 млн грн.

Нагороди ред.

  • 26 жовтня 2018 року Патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Коболєва Орденом святого Андрія Первозванного ІІ ступеня[29].

Примітки ред.

  1. ↑ Коболєв Андрій Володимирович, Голова правління НАК «Нафтогаз України». Архів оригіналу за 6 Жовтня 2014. Процитовано 30 Вересня 2014.
  2. ↑ Команда - AYA Capital. ayacapital.com. Архів оригіналу за 4 Січня 2015. Процитовано 27 березня 2019.
  3. ↑ Збиток Нафтогазу в 2014-му збільшився у 4,5 рази. DT.ua. Архів оригіналу за 27 Березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  4. ↑ а б Політичний експерт: Росія використовує "Газпром" як інструмент політичного тиску. 5 канал (uk-UA) . Архів оригіналу за 27 Березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  5. ↑ Україна не купує газ у Росії вже 1000 днів. biz.nv.ua. Архів оригіналу за 27 Березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  6. ↑ У 2018 році Україна закупила 10,6 млрд куб. м газу з європейського напряму. www.naftogaz.com. Архів оригіналу за 27 Березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  7. ↑ Стокгольмський арбітраж. www.naftogaz.com. Архів оригіналу за 27 Березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  8. ↑ а б Поразка "Газпрому" в Стокгольмському арбітражі: за два роки "Нафтогаз" заощадить $21 мільярд. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 Березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  9. ↑ Нафтогаз vs. Газпром: що потрібно знати. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 27 Березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  10. ↑ Що вирішив арбітраж в Гаазі про активи "Нафтогазу" в Криму (en-GB) . 2 березня 2019. Архів оригіналу за 27 Березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  11. ↑ З початку року група Нафтогаз сплатила до держбюджету 78,1 мільярдів. DT.ua. Архів оригіналу за 27 Березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  12. ↑ Група Нафтогаз оприлюднила консолідовану фінансову звітність за 9 місяців 2018 року. www.naftogaz.com. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  13. ↑ Нафтогаз в 2018 году заплатил в государственный бюджет 136,5 млрд грн налогов и дивидендов. www.naftogaz.com. Архів оригіналу за 27 Березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  14. ↑ Міністерство енергетики та вугільної промисловості України :: Нафтогаз посів 7-е місце серед державних видобувних підприємств світу за якістю управління - рейтинг RGI. mpe.kmu.gov.ua. Архів оригіналу за 27 Березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  15. ↑ У 2018 році обсяг видобутку природного газу в Україні збільшився на 500 млн куб. м. www.naftogaz.com. Архів оригіналу за 27 Березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  16. ↑ Нафтогаз завдяки ProZorro за два роки зекономив понад 15 мільярдів. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 Березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  17. ↑ Гройсман оголосив конкурс на главу правління "Нафтогазу". РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 21 Березня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
  18. ↑ Кабмін схвалив продовження контракту з Коболєвим. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 21 Березня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
  19. ↑ Кабмін опублікував рішення про звільнення Коболєва. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 28 Квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
  20. ↑ Коболєву повідомили про підозру через премію за перемогу над "Газпромом" у Стокгольмі. РБК-Украина (укр.). Процитовано 23 січня 2023.
  21. ↑ Коболєву повідомили про підозру через премію за перемогу над "Газпромом" у Стокгольмі. РБК-Украина (укр.). Процитовано 19 січня 2023.
  22. ↑ Суд відмовився відправляти Коболєва в СІЗО. РБК-Украина (укр.). Процитовано 23 січня 2023.
  23. ↑ Суд зобов’язав Коболєва носити електронний браслет. РБК-Украина (укр.). Процитовано 24 березня 2023.
  24. ↑ Колишньому голові «Нафтогазу» Коболєву обмежили свободу ще на два місяці. The Page (укр.). Процитовано 19 квітня 2023.
  25. ↑ Коболєву продовжили запобіжний захід ще на два місяці. РБК-Украина (укр.). Процитовано 20 квітня 2023.
  26. ↑ Суд зняв із Коболєва електронний браслет. РБК-Украина (укр.). Процитовано 26 вересня 2023.
  27. ↑ Справу ексглави "Нафтогазу" Коболєва скерували до суду та продовжили запобіжний захід. РБК-Украина (укр.). Процитовано 4 грудня 2023.
  28. ↑ Справу ексглави «Нафтогазу» Коболєва передали до суду. Його підозрюють у виплаті незаконних премій. // Автор: Маркіян Климковецький. 01.12.2023, 00:55
  29. ↑ Коболєв отримав від Філарета орден святого Андрія Первозванного "за труди". ukranews_com (ua) . Архів оригіналу за 30 Жовтня 2018. Процитовано 29 жовтня 2018.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коболєв_Андрій_Володимирович&oldid=41071621