Кирил (князь Преславський)
Кирил (болг. Кирил Хайнрих Франц Лудвиг Антон Карл Филип;нар. 17 листопада 1895 — пом. 1 лютого 1945) — князь Преславський, другий син царя Болгарії Фердинанда I і Марії Луїзи Бурбон-Пармської, молодший брат царя Болгарії Бориса III. Інспектор від інфантерії (1935), генерал-лейтенант царської армії Болгарії (1938), почесний адмірал німецького флоту (13 червня 1917).
 Кирил Преславський
| |
 Кирил Преславський | |
 | |
| Народження: |
17 листопада 1895 Софія, Князівство Болгарія |
|---|---|
| Смерть: |
1 лютого 1945 Софія, Болгарське царство |
| Причина смерті: | вогнепальне поранення |
| Поховання: | Рильський монастир |
| Країна: | Болгарія і Третє Болгарське царство[1] |
| Релігія: | католицька церква |
| Освіта: | Національний військовий університет Васила Левскі |
| Рід: |
.png){kind=small} Саксен-Кобург-Готська династія |
| Батько: | Фердинанд I |
| Мати: | Марія Луїза Бурбон-Пармська |
| Нагороди: |  |
Молоді роки ред.
По закінченню Військового училища, брав участь у Балканських війнах (1912—1913) і в Першій світовій війні, в якій Болгарія виступала на боці Центральних держав проти країн Антанти. Поразка Центральних держав у війні стало причиною втрати трону для більшості переможених монархів. Ще до зречення імператора Вільгельма II , 3 жовтня 1918 відрікся від престолу батько Кирила цар Болгарії Фердинанд I.
Коли на престол зійшов його брат цар Борис III, Кирило з батьком переїхав до Кобурга. У 1920-ті роки вивчав агрономію в Празькому університеті. У 1926 році повернувся до Болгарії, де став вести богемне життя.
Регентська рада ред.
Після кончини брата 28 серпня 1943 став головою Регентської ради з трьох осіб при малолітньому царя Симеона II, крім самого князя Преславського, до Ради входив прем'єр-міністр Богдан Філов і військовий міністр Нікола Міхов. Митрополит Ловчанський Філарет був обраний 4 — м членом Ради, але 16 жовтня 1943 відмовився від участі в ньому.
Центральною фігурою формально вважався князь Кирило, але він не мав політичного впливу в країні. Генерал Міхов, що зайняв пост за рекомендацією Богдана Филова, повністю підтримував прем'єра. У Регентській раді домінував глава уряду, якого прозвали «цар — заступник». Регентська рада продовжувала політику військово-політичного співробітництва з Німеччиною, хоча і прагнув в умовах явної поразки німецьких військ уникати розширення участі Болгарії у війні. Князь Кирило багато в чому продовжував політичний курс свого брата, зокрема, за наполяганням церкви відмовився видати болгарських євреїв Німеччини.
Смерть ред.
У серпні 1944 року радянський уряд оголосив війну Болгарії як фактичній союзниці Німеччини. Червона армія вторглася на територію країни. Одночасно в Софії спалахнуло прокомуністичний повстання, що завершилося 9 вересня поваленням Регентського ради та встановленням влади Вітчизняного фронту. Після переходу Болгарії на сторону антигітлерівської коаліції і державного перевороту, організованого БКП, князь Кирило був заарештований.
Після тримісячного ув'язнення в радянському полоні, за вироком народного трибуналу був розстріляний в ніч 1 лютого 1945 недалеко від центрального кладовища Софії разом з професором Богданом Філовим, генерал-лейтенантом Ніколою Міховим , 8-ма царськими радниками , 22-ма міністрами кабінету Филова, Добри Божіловим, Іваном Багряновим , 67-ма депутатами XXV Народних зборів Болгарії, в тому числі їхніми головами Ніколою Логофетовим та Христо Калфовим. Тіла розстріляних були опущені в загальну яму, утворену бомбою при авіанальоті на Софію, могилу засипали попелом і зрівняли з землею, а через деякий час на цьому місці було розбито нове кладовище. До 1995 року не було ніякого пам'ятника, який увічнював б імена 104 страчених.
26 серпня 1996 Верховний суд посмертно реабілітував князя, скасувавши вироки від 1 лютого 1945 року, за яким князь Кирило Преславський і представники правлячої еліти Болгарії були розстріляні комуністами.
Особисте життя ред.
Князь Кирило захоплювався автомобілями, сам водив власний «Паккард».
Примітки ред.
Література ред.
- Bulgaria in the Second World War, Marshall Lee Miller, Stanford University Press, 1975.
- Boris III of Bulgaria 1894—1943, Pashanko Dimitroff, London, 1986, ISBN 0-86332-140-2
- Crown of Thorns, Stephane Groueff, Lanham MD., and London, 1987, ISBN 0-8191-5778-3
- The Betrayal of Bulgaria, Gregory Lauder-Frost, Monarchist League Policy Paper, London, 1989.
- The Daily Telegraph, Obituary for «HM Queen Ioanna of the Bulgarians», London, 28 February 2000.