Національний військовий університет імені Васила Левски

Національний військовий університет ім. Васила Левски (болг. Национален военен университет "Васил Левски") — вищий військовий навчальний заклад Болгарії, який розміщується у містах Велико-Тирново, Шумен та Долна Митрополія. Хоча статус вищого навчального закладу було отримано 1924 року, університет є наступником заснованого 1878 Військового училища, що робить його найстарішою високою школою Болгарії.

Національний військовий університет ім. Васила Левски

НВУ "Васил Левски"
Vasil-Levski-National-Military-University-3.jpg
43°05′04″ пн. ш. 25°36′10″ сх. д. / 43.084700000027773115° пн. ш. 25.60280000002777712° сх. д. / 43.084700000027773115; 25.60280000002777712Координати: 43°05′04″ пн. ш. 25°36′10″ сх. д. / 43.084700000027773115° пн. ш. 25.60280000002777712° сх. д. / 43.084700000027773115; 25.60280000002777712
Міжнародна назва болг. Национален военен университет „Васил Левски“ (14 червня 2002)
болг. Софийско военно училище (1 (13) вересня 1878)
болг. Военно на Негово Княжеско Височество училище (30 серпня (11 вересня) 1880)
болг. Военно на Негово Величество училище (22 вересня (5 жовтня) 1908)
болг. Народно военно училище (1944)
болг. Народно военно училище „Васил Левски“ (18 лютого 1945)
болг. Народно военно пехотно училище „Васил Левски“ (1950)
болг. Висше народно военно училище „Васил Левски“ (1955)
болг. Висше военно общовойсково училище „Васил Левски“ (серпень 1991)
Тип Державний
Країна Flag of Bulgaria.svg Болгарія
Розташування Велико-Тирново, БолгаріяВелико-Тирново
Гасло Времето е в нас и ние сме във времето!
Назва на честь Васил Левський
Засновано 26 листопада 1878
Ректор Бригадний генерал Цветан Георгієв Харізанов
Випускники Q9813507?
Штаб-квартира Велико-Тирново
Сайт nvu.bg
CMNS: Національний військовий університет імені Васила Левски на Вікісховищі

Університет носить ім'я Васила Левски.

ІсторіяРедагувати

Ще влітку 1878 Тимчасове російське управління в Болгарії почало підготовку створення військового училища у Пловдіві.

6 вересня 1878 капітан російської гвардії Ніколай Флейшер видав Наказ № 1 по училищу. З цієї дати почалось не тільки власне Військове училище, але й новітня болгарська система військової освіти.

Після підписання Берлінського трактату училище до 19 листопада перемістилось до Софії, де 26 листопада 1878 відбулось освячення й офіційне відкриття військового навчального закладу. Сьогодні ця дата є офіційним святом університету.

Спершу училище розташувалось у будівлі колишньої турецької лікарні, де нині розміщується Центральний військовий клуб.

1892 училище переїхало до спеціально зведеної будівлі у південно-східній частині міста, де нині розміщується Військова академія імені Г. С. Раковски. Військове училище відіграло важливу роль в житті Болгарської армії, оскільки в ньому було підготовлено майже всіх офіцерів, що служили в армії наприкінці XIX й на початку XX століть.

1924 училище отримало статус спеціалізованого університету.

1945 його перейменовано на 'Народне військове училище імені Васила Левски. 1946 з нього було виділено Народне військово-повітряне училище імені Георги Бенковски, а 1948 — Народне військово-артилерійське училище імені Георгія Димитрова. 1958 року Народне військове училище було переведено з Софії до Велико-Тирново.

2002 три основних військових училища знову були об'єднані в Національний військовий університет імені Васила Левски.

Начальники Військового училища в СофіїРедагувати

 
Гуртожиток університету

Звання відповідають періоду займаної посади.

# звання ім'я період
1 капітан Микола Флейшер 1 вересня 1878 — 21 травня 1879
2 капітан Консантин Ревянкін 31 травня 1879 — 12 січня 1882
3 полковник Арнольд Ремлінґен 12 січня 1882 — 19 березня 1884
4 полковник Всеволод Сахаров 20 березня 1884 — 8 жовтня 1885
5 ротмістр Анастас Бендерев 10 жовтня 1885 — 28 жовтня 1885
6 майор Петр Ґруєв 23 грудня 1885 — 9 серпня 1886
7 капітан Христофор Хесапчієв 28 серпня 1886 — 28 січня 1887
8 майор Рачо Петров 28 січня 1887 — 1 липня 1887
9 майор Врбан Вінаров 24 липня 1887 — 27 жовтня 1887
10 підполковник Стефан Паприков 27 жовтня 1887 — 5 червня 1891
11 підполковник Рачо Петров 5 червня 1891 — 2 листопада 1891
12 підполковник Кирил Ботев 2 листопада 1891 — 1 березня 1897
12 підполковник Павел Христов 1 березня 1897 — 29 травня 1897
13 підполковник Михаїл Савов 1 липня 1897 — 18 березня 1903
14 підполковник Васіл Петев 21 березня 1903 — 4 червня 1903
15 генерал-майор Стефан Ільєв 4 червня 1903 — 9 січня 1904
16 підполковник Васіл Петев 9 січня 1904 — 14 березня 1905
17 полковник Атанас Назламов 14 березня 1905 — 1 листопада 1907
18 генерал-майор Вічо Діков 2 листопада 1907 — 2 квітня 1910
19 генерал-майор Кирил Ботев 3 квітня 1910 — 1 січня 1912
20 полковник Нікола Жеков 18 березня 1912 — 19 вересня 1912
21 полковник Іван Луков 27 вересня 1913 — 9 березня 1914
22 полковник Стефан Тасев 9 березня 1914 — 10 вересня 1915
23 полковник Ґеорґі Стойнев 16 вересня 1915 — 12 вересня 1917
24 полковник Атанас Каїшев 17 вересня 1917 — 23 вересня 1918
25 полковник Петр Міділев 29 жовтня 1918 — 7 листопада 1919
26 полковник Стефан Нойков 24 листопада 1919 — 13 червня 1920
27 полковник Славейко Василев 16 червня 1920 — 18 жовтня 1920
28 полковник Ілія Каблешков 4 листопада 1920 — 10 січня 1923
29 полковник Христо Христов 10 січня 1923 — 13 червня 1923
30 полковник Дамян Велчев 14 червня 1923 — 5 вересня 1928
31 генерал-майор Сотір Марінков 5 вересня 1928 — 30 січня 1929
32 полковник Михаїл Йовов 31 січня 1929 — 18 травня 1934
33 полковник Крум Колев 19 травня 1934 — 11 квітня 1935
34 полковник Димитар Стоянов 11 квітня 1935 — 28 жовтня 1935
35 полковник Васіл Бойдев 28 жовтня 1935 — 12 жовтня 1936
36 полковник Нікола Хаджипетков 12 жовтня 1936 — 17 лютого 1937
37 полковник Нікола Міхов 17 лютого 1937 — 19 квітня 1941
38 полковник Александар Попдимитров 28 квітня 1941 — 19 вересня 1942
39 полковник Іван Сапунджиєв 19 вересня 1942 — 9 вересня 1944
40 полковник Христо Стойков 10 вересня 19441948

Відомі випускникиРедагувати

  • Цар Борис III — глава держави з 3 жовтня 1918 до 28 серпня 1943 року. Вступив у січні 1906 року в чині поручика. Закінчив училище 1912 разом із 32-м випуском й отримав звання капітана.
  • Кирило (князь Преславський) — спадкоємець престолу з 3 жовтня 1918 до 16 червня 1937 року; голова Регентської ради при малолітньому царі Симеоні II з 9 вересня 1943 до 9 вересня 1944 року.
  • Генерал-лейтенант Нікола Міхов — член Регентської ради з 9 вересня 1943 до 9 вересня 1944 року.

Голови народних зборівРедагувати

ПосиланняРедагувати