Келечин
Келечи́н — село в Україні, у Закарпатській області, Хустському районі. Входить до складу Пилипецької сільської громади.
| село Келечин | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Хустський район |
| Громада | Пилипецька сільська |
| Код КАТОТТГ | UA21120210050019135 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1457 |
| Населення | 679 |
| Площа | 0 км² |
| Густота населення | 0 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 90022 |
| Телефонний код | +380 3146 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°37′36″ пн. ш. 23°23′30″ сх. д. / 48.62667° пн. ш. 23.39167° сх. д.Координати: 48°37′36″ пн. ш. 23°23′30″ сх. д. / 48.62667° пн. ш. 23.39167° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
531 м |
| Водойми | р. Рипинка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 90022, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, с. Келечин |
| Карта | |
  Келечин | |
 Келечин | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Історія ред.
Келечин — одне з найдавніших поселень Верховини. Династії сімей Білкей, Лепчеї, Горзови та Урмезеї поселилися тут в 15 столітті, ім'я вперше згадується в грамоті в 1457 році як Keleczen, коли сім'ї Білкеї та Урмезеї судили за землі, а потім розділили село на рівні частини.
Поселення було придбано родиною Долгаї наприкінці XV століття, які заселили сюди родини Барчі, Бейчі, Будаї, Імрефі, Корніс та Сибрік. У 1550 році село у власності Петера Білкея, Дьордя Долгая, у 1600 році — Дьордя Корніса, Ласло Берната. Село у 1610 році мало назву Kelechien.
Село було зруйновано близько 1659 року кримськими татарами. Саме тоді перша дерев'яна церква була зруйнована і замінена в 19 столітті новою дерев'яною церквою.
Церква св. арх. Михайла. 1895.
У 1751 р. в селі стояла дерев'яна церква св. Архангела Михайла з вежею, шинґлами вкрита, всіми образами красними прикрашена. У 1801 р. згадують дерев'яну церкву на 250 вірників.
У 1871 р. дерев'яна церква згоріла (вціліла лише дерев'яна дзвіниця) і при дорозі, нижче цвинтаря, збудували типову кам'яну церкву. Як розповідають у селі, церкву збудували майстри із Словаччини. Почали будувати в 1892 р., а освячення відбулося в 1895 р. У серпні 1906 р. вірники просили через пресу пожертви на оздоблення церкви. Оригінальною є композиція іконостаса, цікаво вирізьблено бічний вівтар. На цвинтарі збереглася дерев'яна двоярусна дзвіниця, що вціліла після пожежі. Поблизу неї келечинці хотіли збудувати монастир, про що повідомляла газета «Свобода» від 31 липня 1930 р. На початку 1980-х років ще зберігалися традиційні дерев'яні ворітця під двосхилим дахом, що вели у двір церкви.
На південь від села розташовані гідрологічні пам'ятки природи — Джерело № 226 «Келечинський квас» і Джерело № 329.
У 2006 році у селі було встановлено пам'ятник Августину Волошину.
Присілки ред.
Чорна Іза
Згадки: 1614: Fekethe Iza (Bélay 157), 1653: Fekete Iza (uo.)
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 686 осіб, з яких 332 чоловіки та 354 жінки.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 675 осіб.[2]
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,71 % |
| російська | 0,29 % |
Відомі люди ред.
- Волошин Авґустин Іванович — український політичний, культурний, релігійний діяч Закарпаття, греко-католицький священик, прем'єр-міністр автономного уряду Карпатської України, президент цієї держави; Герой України.
- Рущак Руслан Олександрович (1988—2014) — старший солдат Збройних сил України, санітар медичної роти 93-ї окремої механізованої бригади.
- Тацинець Федір — член ОУН та «Пласту» на Закарпатті, поручик Карпатської Січі, член генерального військового штабу ОНОКС, Хустський окружний комендант.
- Михайло Безега — чеський лісовий робітник і десантник .
- Михайло Шопляк-Козак - мудрець і казкар, який залишив багато казок, легенд, бувальщин.
Туристичні місця ред.
- храм св. арх. Михайла. 1895.
- гідрологічні пам'ятки природи — Джерело № 226 «Келечинський квас»
- Джерело № 329.
- У 2006 році у селі було встановлено пам'ятник Августину Волошину.
Примітки ред.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Посилання ред.
- Погода в селі [Архівовано 6 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Інформація на сайті Дерев'яні Храми України [Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про Закарпатську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |