Йоганн Ґеорґ Ґмелін
Йоганн Ґеорґ Ґмелін (нім. Johann Georg Gmelin; 8 серпня 1709 — 20 травня 1755) — німецький натураліст, ботанік, лікар та географ.
| Йоганн Ґеорґ Ґмелін | |
|---|---|
| нім. Johann Georg Gmelin | |
.jpg) | |
| Народився |
8 серпня 1709 Тюбінген |
| Помер |
20 травня 1755 (45 років) Тюбінген |
| Країна |
 Німеччина |
| Діяльність | мандрівник-дослідник, хімік, географ, ботанік, викладач університету, лікар |
| Alma mater | Тюбінгенський університет |
| Галузь | ботаніка, хімія, медицина |
| Заклад | Тюбінгенський університет |
| Посада | професор |
| Відомі учні |
Самуїл Ґотліб Ґмелін Йоганн Фрідріх Ґмелін |
| Аспіранти, докторанти |
Крашенінніков Степан Петрович Самуїл Ґотліб Ґмелін |
| Членство |
Шведська королівська академія наук Російська академія наук Петербурзька академія наук |
| Батько | Йоганн Ґеорґ Ґмелін[d] |
| Брати, сестри |
Філіп Фрідріх Ґмелін Йоганн Конрад Ґмелін |
| Діти |
Eberhard Gmelind Крістіан фон Ґмелін |
 Йоганн Ґеорґ Ґмелін у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Молоді роки ред.
Гмелін народився у Тюбінгені, у сім'ї професора Тюбінгенського університету.[2] Він був обдарованою дитиною та почав відвідувати університетські лекції у віці 14 років у 1727 році, закінчив університет зі ступенем з медицини у віці 18 років. Згодом він переїхав до Санкт-Петербурга та у 1728 році отримав стипендію академії наук. З 1730 року він викладав у Санкт-Петербурзькому університеті, наступного року був призначений професором хімії та природничої історії.[2]
Друга Камчатська експедиція ред.
Ґмеліна запросили приєднатися до Другої Камчатської експедиції Вітуса Беринга (1733-43рр.). На початку експедиції — на виїзді із Санкт-Петербурга у серпні 1733 — його супроводжував молодий студент Степан Крашенінніков. Вони подорожували разом через Уральські гори та західний Сибір до Єнісейська. Він описав річку Єнісей як кордон між Європою та Азією і брав участь у вимірюванні найнижчої температури за всю історію у Єнісейську. Він був також першим, хто виміряв те, що рівень Каспійського моря був нижчим, ніж у Середземному морі. У вересні 1736 він добрався до штабу Вітуса Беринга у Якутську. На жаль, будинок, де проживав Ґмелін, згорів 8 листопада, знищивши всі його колекції та нотатки, а також частину його бібліотеки. Наступного літа він зібрав повторно зразки для колекції, для того щоб замінити втрату. Його Flora Sibirica (1747—1769)[3] була основана на його спостереженнях та колекціях. Вона містить описи 1178 видів, 294 з яких ілюстровані. Його племінник Самуель Ґотліб Ґмелін допомагав йому у редагуванні останніх двох томів. П'ятий том Flora Sibirica, в основному присвячений лат. Cryptogamae був написаний Степаном Крашенінніковим, але не був опублікований. Ґмелін також описав свою подорож у соїй роботі Reise durch Sibirien von dem Jahr 1733 bis 1743 (1751—1752).[4]
Зрілі роки ред.
У 1747 році Ґмелін повернувся до Тюбінгенського університету та отримав посаду професора медицина, у 1751 році — директора ботанічного саду університету. У цей період був опублікований опис його подорожі[4]. Записки були перекладені французькою та голландською мовами, але російською опубліковані не були, «оскільки містили неприємні коментарі та зауваження про росіян» [2].
У 1749 році Ґмелін був обраний іноземним членом Шведської королівської академії наук. У 1752—1753 роках був ректором Тюбінгенського університету.
Почесті ред.
Рід рослин Gmelina (Lamiaceae) та декілька десятків видів рослин і тварин названі на його честь.[5]
Примітки ред.
- ↑ IPNI, J.G.Gmel.
- ↑ а б в Egerton, Frank N. (2008). A History of the Ecological Sciences, Part 27: Naturalists Explore Russia and the North Pacific During the 1700s. Bulletin of the Ecological Society of America. 89 (1): 39—60. doi:10.1890/0012-9623(2008)89[39:AHOTES]2.0.CO;2.
- ↑ Gmelin, J. G.; S. G. Gmelin (1747–1769). Flora Sibirica sive Historia plantarum Sibiriae, 4 vols (Latin) . St Petersburg: Imperial Academy of Sciences.[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ а б Gmelin, J. G. (1751–1752). Reise durch Sibirien von dem Jahr 1733 bis 1743, 4 vols (Latin) . Göttingen: Abram Bandenhoect. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 24 березня 2022.
- ↑ IPNI query. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 10 вересня 2014.
Бібліографія ред.
- on WorldCat [Архівовано 7 червня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- Digital edition: Johann Georg Gmelin 1709—1755 : der Erforscher Sibiriens ; ein Gedenkbuch by the University and State Library Düsseldorf(нім.)
|
Це незавершена стаття про біолога. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |