Вікіпедія

Забарко Борис Михайлович

український історик

Борис Михайлович Забарко (рос. Борис Михайлович Забарко) (нар. 18 листопада 1935) — заслужений діяч науки і техніки України, лауреат премії Національної Академії наук України.

Борис Михайлович Забарко
Народився 18 листопада 1935(1935-11-18) (88 років)
Каліндорф, Великоолександрівський район, Херсонська область, Українська РСР
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Місце проживання Київ, Україна
Діяльність Громадський діяч і правозахисник
Alma mater Чернівецький державний університет
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Знання мов українська[1]
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
 Державна премія України в галузі науки і техніки
Кавалер ордена За заслуги перед ФРН
Кавалер ордена За заслуги перед ФРН

Біографія ред.

Колишній в'язень Шаргородського гетто на окупованій фашистами Вінницької області. Навчався на історичному факультеті Чернівецького державного університету, вчитель, завуч ​​сільській середньої школи, викладач університету. Поступив в аспірантуру Інституту історії Національної Академії наук України (НАНУ), і після захисту кандидатської дисертації провідний науковий співробітник Інституту історії та Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАНУ, керівник соціального відділу та координатор програми «Голокост» «Джойнта». Потім директор Київського інституту соціальних та общинних працівників, голова Всеукраїнської асоціації євреїв — колишніх в'язнів гетто і нацистських концтаборів, керівник науково-просвітницького Центру «Пам'ять Катастрофи», віце-президент Міжнародного союзу громадських об'єднань євреїв — колишніх в'язнів фашизму, член Наглядової ради Міжнародного фонду «Взаєморозуміння і толерантність», член Міжнародної ради австрійської альтернативної служби за кордоном. Володар премії Європейського «Бней-Бріт[en]» «In Recognition for immortalizing the Holocaust tragical memory».

Нагороди ред.

  • Орден «За заслуги» II ступеня (21 серпня 2020) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[2]

Публікації ред.

Автор понад 230 книг і статей, опублікованих в Австрії, Англії, Угорщині, Німеччині, Ізраїлі, Росії, США, ​​України.

  • Классовая борьба и международная рабочая помощь: из истории международной пролетарской солидарности. Киев: Наукова думка, 1974.
  • Классовая борьба и международная солидарность (1924—1929). Киев: Наукова думка, 1974.
  • Пролетарська солидарність у дії. Київ: Радяньська школа, 1985.
  • Международная рабочая помощь в антифашистском движении. Киев: Наукова думка, 1993.
  • Живыми остались только мы: свидетельства и документы. Киев: Задруга, 1999, 2000.
  • Überleben im Schatten des Todes: Holocaust in der Ukraine. Zeugnisse und Dokumente. Bonn: Friedrich-Ebert-Stiftung, Historisches Forschungszentrum, 2004.
  • Holocaust in the Ukraine. London-Portland: Vallentine Mitchell, 2005.
  • Nur wir haben überlebt. Holocaust in der Ukraine. Zeugnisse und Documente. Köln: Dittrich Verlag, 2011.
  • Жизнь и смерть в эпоху Холокоста: свидетельства и документы. В 3-х тт. Киев: Дух и літера, 2006—2008.
  • Мы хотели жить: свидетельства и документы. Киев: Дух и літера, 2013.

Примітки ред.

  1. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  2. ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2020 року № 335/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Забарко_Борис_Михайлович&oldid=38181197