Ґі́лберт Нью́тон Лью́їс (англ. Gilbert Newton Lewis; 23 жовтня 1875 року — 23 березня 1946 року) — американський хімік, фізхімік. Відомий своїми роботами по хімічному зв'язку, фотохімії, кислотно-основною теорією; вперше отримав важку воду.

Ґілберт Ньютон Льюїс
англ. Gilbert Newton Lewis
Ім'я при народженні англ. Gilbert Newton Lewis
Народився 23 жовтня 1875(1875-10-23)[1][2][…]
Веймут, Норфолк, Массачусетс, США[4]
Помер 23 березня 1946(1946-03-23)[4][1][…] (70 років)
Університет Каліфорнії (Берклі), Берклі, Аламеда, Каліфорнія, США
Країна США США
Діяльність хімік, фізик, викладач університету, письменник-документаліст
Alma mater Гарвардський університет
Массачусетський технологічний інститут
Галузь фізична хімія
Заклад Університет Каліфорнії (Берклі)
Массачусетський технологічний інститут
Науковий ступінь фізико-хімік[d]
Науковий керівник Теодор Вільям Річардс
Відомі учні Каша Михайло
Гарольд Клейтон Юрі
Аспіранти, докторанти Гарольд Клейтон Юрі
Джозеф Едвард Маєр
John Chipmand
Simon Freedd[5]
William N. Laceyd
Членство Лондонське королівське товариство
Національна академія наук США
Академія наук СРСР
Шведська королівська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Російська академія наук
Відомий завдяки: відкриття ковалентного зв'язку,
Кислотно-основна теорія Льюїса
Нагороди

Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Гілберт Ньютон Льюїс у Вікісховищі

Біографія ред.

Ґілберт Льюїс народився 23 жовтня 1875 року в містечку Веймут біля Бостона, штат Массачусетс. Але в 1884 його сім'я переїхала в штат Небраска. З раннього дитинства був дуже розвиненим. Навчався 2 роки в університеті Небраски, в 1893 році перевівся в Гарвардський університет, де отримав ступінь бакалавра в 1896 році. Після закінчення університету рік працював викладачем, тоді вернувся в Гарвардський університет, де захистив у 1899 році докторську дисертацію по термодинаміці амальгам цинку та кадмію під керівництвом Теодора Вільяма Річардса[6].

У 1900—1901 роках стажувався в лабораторіях Вільгельма Оствальда в Лейпцигу та Вальтера Нернста в Ґеттінгені. Після поїздки повертається у Гарвард, де працює молодшим викладачем. У 1904 році переїжджає в Манілу, де рік обіймає посаду керівника Палати ваг і мір. У 1905 році Льюїс прийняв пропозицію з МІТ, де працював під керівництвом А. А. Нойса до 1912 року. У МІТ він продовжував працювати над термодинамічними системами та розвитком сучасної термодинаміки.[7]

Помер Льюїс 23 березня 1946 року в своїй лабораторії в Берклі.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б Jensen W. B. Encyclopædia Britannica
  2. а б SNAC — 2010.
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. а б Льюис Гилберт Ньютон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. Gilbert N. Lewis. Архів оригіналу за 7 червня 2012. Процитовано 31 травня 2012.
  7. Harold H. Harris. A Biography of Distinguished Scientist Gilbert Newton Lewis // J. Chem. Educ.. — 1999. — Т. 76, вип. 11. — С. 1487. — DOI:10.1021/ed076p1487. Процитовано 06.06.2012.(англ.)