Гелла Вуолійокі

|Ukrcenter= |Примітки=

Гелла Вуолійокі
Hella Wuolijoki
Ім'я при народженні	Ella Maria Murrik
Псевдонім	Юхані Тервапяя, Фелікс Тулі
Народилася	20 січня 1896(1896-01-20) Хельме, Ліфляндська губернія, Російська імперія
Померла	2 лютого 1954(1954-02-02) (58 років) Гельсінкі, Фінляндія
Поховання	Гієтаніємі
Громадянство	Російська імперія →  Фінляндія
Національність	естонка
Місце проживання	Vuolijokid Валга Eira Iittid Ohkolad
Діяльність	прозаїк, драматург, підприємиця
Alma mater	Гельсінський університет
Заклад	Yle
Мова творів	шведська, фінська
Роки активності	1912—1961
Напрямок	модернізм, естетизм
Жанр	оповідання, роман, вірш
Партія	Фінська народно-демократична лігаd
Брати, сестри	Salme Duttd і Niina Murrik-Polonskyd
У шлюбі з	Sulo Wuolijokid
Діти	Ваппу Туоміояd
Нагороди
Гелла Вуолійокі у Вікісховищі

Ге́лла Марі́я Ву́олійокі (фін. Hella Maria Wuolijoki; до 1908 року — Е́лла Марі́я Му́ррік / ест. Ella Maria Murrik; псевдоніми Юхані Тервапяя (Juhani Tervapää) і Фелікс Тулі (Felix Tuli); * 22 червня 1886(18860622), Хельме, Ліфляндська губернія, Російська імперія — † 2 лютого 1954, Гельсінкі, Фінляндія) — фінська письменниця естонського походження.

Біографія

Елла Марі Муррік народилася в Хельме. У її батьків, правника Ернста Мурріка і Катаріни Кокамяґі, було ще четверо дітей — син Альберт Леонгард (1891—1962) і дочки Аннетте (1888—1964), Емма Амалія (1893—1983) та Нііна (1897—1947).

Згодом родина переїхала до Валги, де Елла у 1897 році пішла до школи. 1904 року закінчила гімназію в Тарту й вступила до Гельсінського університету, де студіювала фольклористику, історію і російську мову та літературу. У 1905-му, з вибухом революції в Росії, Елла стала на позиції соціалістичного світогляду й вступила до Соціал-демократичної студентської спілки. У той час познайомилася з юристом Суло Вуолійокі (Vuolijoki), членом Соціал-демократичної партії Фінляндії, що приятелював із Володимиром Леніним та Отто Вілле Куусіненом. Здобувши вищу освіту в 1908-му, Елла Муррік того ж року вийшла заміж за Суло Вуолійокі. Згодом вона знову вступила до того ж таки університету — на юридичний факультет, але в 1914-му довелося перервати навчання через те, що почалася Перша світова війна. У 1923 році Гелла Вуолійокі розлучилася з чоловіком і відтоді писала своє прізвище з букви W.

Вуолійокі була марксистка, але ніколи не належала до членів комуністичної партії й не мала зв'язків із комуністичним підпіллям у Фінляндії.

Історик Юкка Сеппінен пояснив це тим, що Геллі Вуолійокі було легше провадити шпигунську діяльність і домагатися кращих результатів, будучи не в підпіллі, а на видноті, «в салоні». Натомість Ерккі Туоміоя, внук Гелли Вуолійокі, фінський державний і політичний діяч, ствердив, що ліві погляди його бабусі суто абстрактні й мають в основі гуманізм та почасти романтизм.

У 1920-1930-х роках Вуолійокі містила «політичний салон» лівого толку. У квітні 1940 року, завдяки своїм добрим відносинам з далеко не лівим прем'єр-міністром Рісто Рюті, домоглася надання посвідки на проживання у Фінляндії для Бертольта Брехта і його сім'ї. На основі її начерків Брехт в тому ж році написав п'єсу «Пан Пунтила і його слуга Матті»; в 1946 році п'єсу поставив робітничий театр у Фінляндії під назвою «Господар маєтку Ісо-Хейкілле і його слуга Каллі», при цьому як учасник була вказана Вуолійокі.

Фінська поліція підозрювала Вуолійокі в шпигунстві на користь СРСР, проте доказів того не було аж до 1943 року, коли вона була заарештована за приховування радянського парашутиста і засуджена до довічного ув'язнення. У 1944 році, після закінчення радянсько-фінської війни, була випущена на свободу.

Хелла Вуолійокі була членом фінського парламенту і в 1946—1947 роках очолювала фракцію Демократичного союзу народу Фінляндії (SKDL). З 1945 по 1949 роки працювала директором фінського радіо.

Найбільш відомі твори — цикл Ніскавуорі: «Жінки Ніскавуорі», «Хліб Ніскавуорі», «Молода господиня Ніскавуорі» та ін. У 1952 році була нагороджена вищою державною нагородою Фінляндії для діячів мистецтв — медаллю «Pro Finlandia».

Її сестра Сальме була з 1922 року заміжня за Раджані Палмом Даттом. Її дочка Ваппу була одружена фінським політиком і дипломатом Сакарі Туоміоя; її онук — фінський політик Ерккі Туоміоя.

Література

• Erkki Tuomioja. Häivähdys punaista. — Tammi, 2006. — 424 с. — ISBN 9513136930.
• Эркки Туомиоя. Лёгкий розовый оттенок: Хелла Вуолийоки и её сестра Салме Пеккала на службе у революции = Häivähdys punaista.. — М. : Весь Мир, 2014. — 384 с. — ISBN 978-5-7777-0586-0.

Власні твори

• Talulapsed (1912, ест.) — «Сільські діти», п'єса
• Udutagused (1914) — «Ті, що за туманом», роман
• Koidula (1932) — «Койдула»
• Ministeri ja kommunisti (1932) — «Міністр і комуніст»
• Laki ja järjestys (1933) — «Закон і порядок»
• Kultuurivalssi (1935) — «… вальс»
• Niskavuoren naiset (1936) — «Жінки з Ніскавуорі»
• Justiina (1937) — «Юстина»
• Juurakon Hulda (1937) — «…Гульда»
• Niskavuoren leipä (1939) — «Хліб Ніскавуорі»
• Niskavuoren nuori emäntä (1940) — «Молода господиня Ніскавуорі»
• Enkä ollut vanki (1944) — «Я не була ув'язнена»
• Koulutyttönä Tartossa (1945) — «Школярка в Тарту»
• Yliopistovuodet Helsingissä (1945) — «Університетські роки в Гельсінкі»
• Kuningas hovanarrina (1945) — «Королівський блазень»
• Kuningas ja hovanarri (1946) — «Король і блазень»
• Kummitukset ja kajavia (1947) — «Привиди і…»
• Työmiehen perhe (1949/50) — «Робітнича сім'я»
• Salaperäinen sulhanen (1950) — «Загадковий наречений»
• Niskavuoren Heta (1950) — «Гета з Ніскавуорі»
• Entäs nyt, Niskavuori? (1953) — «Що тепер буде з Ніскавуорі?»
• Minusta tuli liikenainen (1953) — «Я стала діловою жінкою»

Prosa: Udutagused (1914); Enkä ollut vanki. Tuokiokuvia vankilasta (1944; Fånge var jag aldrig, 1945); Koulutyttönä Tartossa vuosina 1901−1904. Juhani Tervapään yksinpuheluja aikojen draamassa I (1945; En skolflicka i Dorpat. Åren 1901−1904. Min monolog i tidens drama I, 1946); Ylioppilasvuodet Helsingissä 1904−1908. Juhani Tervapään yksinpuheluja aikojen draamassa II (1945); Kummituksia ja kajavia. Muistelmia Eino Leinosta ja Gustaf Mattsonista (1947); Minusta tuli liikenainen eli ”valkoinen varis”. Juhani Tervapään yksinpuheluja aikojen draamassa III (1908−1918); Työmiehen perhe. Työmies Rantasen perheen kronikka vuosilta 1895−1945 (1970). Diktverk: Sõja laul (1915; Sången om kriget 2007). Teaterpjäser och hörspel: Talulapsed (1912; Talonlapset, 1914); Ministeri ja kommunisti (1931, ”Ministern och kommunisten”); Koidula (1932); Laki ja järjestys (1933); Kulkurivalssi (1935); Niskavuoren naiset (1936; ”Kvinnorna på Niskavuori”, 1978); Palava maa (1936); Vastamyrkky (1936); Justiina (1937); Juurakon Hulda (1937); Naiset ja naamarit (1937, en av tre pjäser övers. ”Primavera – eller apotekerskans lyckodröm”, 1948); Vihreä kulta (1938); Vastamyrkky (1939; Motgift, 1946); Niskavuoren leipä (1938; Niskavuoris bröd, 1978); Niskavuoren nuori emäntä (1940, ”Unga värdinnan på Niskavuori”, 1941); Parlamentin tytär (1941); Häijynpuoleisia pikkunäytelmiä (1945); Kuningas hovinarrina (1945); Tuntematon tuomari (1945); Iso-Heikkilän isäntä ja hänen renkinsä Kalle (tills. med Bertolt Brecht 1946; Husbonden på Iso-Heikkilä och hans dräng, 1961); Hetamuorin pitkä reissu (1948); Oppinut kissa kultaisessa ketjussa (1949); Työmiehen perhe (1949−1950); Ei se ollut rakkautta (1950); Omalla ajalla (1950); Salaperäinen sulhanen (1950; Den hemliga fästmannen, 1952); Niskavuoren Heta (1950; ”Heta från Niskavuori”, 1977); Kallen kalossit eli korvapuusti (1951); Kuunsilta (1951); Entäs nyt, Niskavuori (1953; ”Hur skall det gå med Niskavuori?”, 1978); Sahanpuruprinsessa (1965).

Джерела

• «Hella Maria Wuolijoki (1886-1954)». Books and Writers^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• «Wuolijoki, «Hella (1886-1954)». Biografiskt lexikon för Finland [Архівовано 25 лютого 2016 у Wayback Machine.]