Естети́зм — (з грецької «почуттєвий, здатний відчувати»)Редагувати

Напрямок в мистецтві кінця 19 початку 20 століть, що виник в Англії, як реакція на стриманий стиль вікторіанської доби. Основне філософське підгрунтя цього погляду була ідея мистецтва заради мистецтва, яка сформувалася ще в античні часи. Представники цього напрямку вивищували мистецтво навіть понад життям. Естетизм був противагою реалізму. Теорію естетизму викладено в книжці Оскара Уайльда «Задуми»(1891).

В літературіРедагувати

В літературі естетизм — тенденція в англійській літературі, яка сформувалася наприкінці 19 століття під впливом ідей Джона Рескіна та Волтера Пейтера.

Найяскравішим представником естетизму став Оскар Уайльд, який вважав, що мистецтво живе своїм життям незалежно від дійсності і тому перебуває в опозиції до свого часу, що життя наслідує мистецтво, а не навпаки, що «немає книжок моральних або аморальних, є книжки добре написані або погано написані»[1].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. «Портрет Доріана Грея», передмова Оскар Уайльд

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати