Гвоздєв Олексій Олександрович
Гвоздєв Олексій Олександрович (21 березня 1887 (2 квітня 1887), Санкт-Петербург — 10 квітня 1939, Ленінград, РРФСР) — російський театрознавець, театральний критик, історик театру, літературознавець, професор Петербурзького університету.
| Гвоздєв Олексій Олександрович | |
|---|---|
| Народився |
21 березня (2 квітня) 1887, 21 березня 1887[1] або 9 (21) березня 1887[1] Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер |
10 квітня 1939[1] (52 роки) Ленінград, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Літераторські мостки |
| Країна |
.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | театральний критик |
| Alma mater | Петрішулеd |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Томський державний університет |
| Роки активності | з 1919 |
Життєпис ред.
| Цей розділ статті ще не написано. |
Наукова спадщина ред.
Історія театру ред.
У науковій спадщині вченого — критичні статті в галузі літератури і театру, підручники, монографії тощо. Серед найвідоміших — «Історія західноєвропейської літератури. Середні віки та Відродження», «Театр епохи феодалізму», «Про зміну театральних систем», «Театр повоєнної Німеччини», «Західноєвропейський театр на рубежі XIX і XX століть». Досконале знання німецької мови, безпосереднє знайомство з німецькою культурою, літературою, мистецтвом — і найбільше театром, дало О. Гвоздєву можливість на підставі особистих вражень і широкої поінформованості в німецькій театрознавчій науці зробити власні відкриття.
Створення театрознавчої школи ред.
До О. Гвоздєва в Росії не існувало науки, поіменованої «Театрознавством». Саме від нього прийшло усвідомлення про необхідність розмежування «зовнішнього» не лише науки про театр і літературу, а й розмежування «внутрішнього» — театру і драми. Посилаючись на Макса Германа, О. Гвоздєв певним чином прокладає місток і до нинішніх проблем у галузі теорії драми та театрознавства, — міркування німецького вченого, які дістали належне поцінування й знайшли своє використання в працях російського театрознавця, є актуальними і тепер. Так само, як М. Герман, російський дослідник театру цікавиться проблемою «театр — глядач»: «сучасний глядач потребує грандіозних масових видовищ, а не камерних, замкнених сценою-коробкою вистав». Такий висновок О. Гвоздєв зробив на підставі опублікованої в німецьких журналах статистики, що характеризує число театрів і видовищних приміщень у Берліні.
Театральна критика ред.
Як театральному критику О. Гвоздєву належать статті й рецензії на драматичні, оперні та балетні вистави, однак виступав він спершу як критик літературний в журналі «Северные записки». Самостійний у судженнях, розпочав з полеміки з В. Мейєрхольдом, заперечуючи право режисера на зміни, скорочення та авторитарне перероблення літературного тексту. Полеміка виявилась щасливим випадком для О. Гвоздєва — він зробив своє перше наукове відкриття завдяки проникненню у творчість італійського драматурга К. Гоцці.
Джерела ред.
- Гвоздєв О.О. З історії театру і драми = Из истории театра и драмы. Академия, 1923 г. — Львів : Видавничий центр з ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. — 200 с. — ISBN 978-966-613-610-0.
- Биография в Энциклопедии «Балет» (Москва, 1981)
- Профессор А. А. Гвоздев (1887—1939) // Учёные записки Ленинградского педагогического института им. А. И. Герцена. — Ленинград, 1939. — Приводится библиографический список важнейших работ Гвоздева.
- Павлова В. Библиография работ A. A. Гвоздева // Театр и драматургия: сборник. — Ленинград, 1959.
- Песочинский Н. О Ленинградской театроведческой школе // «Петербургский театральный журнал». — 2004, № 35.
- ↑ а б в г Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова