Вікторія Саксен-Кобург-Готська (1822—1857)
Вікторія Саксен-Кобург-Готська (нім. Viktoria von Sachsen-Coburg und Gotha), повне ім'я Вікторія Франциска Антонія Юліана Луїза Саксен-Кобург-Готська (нім. Viktoria Franziska Antonia Juliane Luise von Sachsen-Coburg und Gotha, 14 лютого 1822 — 10 листопада 1857) — саксен-кобург-готська принцеса з дому Саксен-Кобург-Гота-Кохарі, католицької гілки Саксен-Кобург-Готської династії, донька принца Фердинанда Саксен-Кобург-Готського та угорської княжни Марії Антонії Кохарі, дружина принца Луї Орлеанського, що носив титул герцога Немурського, сестра короля Португалії Фернанду II. Після французької революції 1848 року емігрувала з родиною до Великої Британії. Решту життя провела у Лондоні.
| Вікторія Саксен-Кобург-Готська | |
|---|---|
| нім. Viktoria von Sachsen-Coburg und Gotha | |
 Вікторія Немурська на портреті пензля Ф. К. Вінтерхальтера, 1840, Версальський палац | |
| Ім'я при народженні | Вікторія Франциска Антонія Юліана Луїза |
| Народилася |
14 лютого 1822 Відень, Австрійська імперія |
| Померла |
10 листопада 1857 (35 років) Клермон-хаус, Ешер, Суррей, Велика Британія ·пологова гарячка |
| Поховання | королівська усипальня в Дре |
| Країна |
.svg){kind=small} Саксен-Кобург-Гота.svg){kind=small} Франція |
| Місце проживання |
Кобурзький палац, Відень (1822—1840) Шин-хаус, Лондон (1848—1857) |
| Знання мов | французька[1], німецька і угорська |
| Титул | герцогиня Немурська |
| Термін | 1840—1857 |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Саксен-Кобург-Гота-Кохарі, Орлеанський дім |
| Батько | Фердинанд Саксен-Кобурґ і Ґота |
| Мати | Марія Антонія Кохарі |
| Брати, сестри | Фернанду II, Август Саксен-Кобург-Готський і Леопольд Саксен-Кобург-Готський |
| У шлюбі з | Луї Орлеанський |
| Діти | Гастон, Фердинанд, Маргарита, Бланка |
 | |
Біографія ред.
Вікторія народилась 14 лютого 1822 року у Відні. Вона була третьою дитиною та єдиною донькою в родині принца Фердинанда Саксен-Кобурґ-Заальфельдського та його дружини Марії Антонії Кохарі. Мала старших братів Фердинанда та Августа. За два роки після її народження сім'я поповнилася молодшим сином Леопольдом.
Мешкало сімейство у Відні у палаці на Фаворітенштрассе. У червні 1826 року помер Ференц Йозеф Кохарі, дід Вікторії. Оскільки він не мав нащадків чоловічої статі, Марія Антонія успадкувала все майно та багато нерухомості, а Фердинанд додав до свого титулу приставку Кохарі. У листопаді того ж року старший брат батька створив нове герцогство Саксен-Кобург-Гота, і Фердинанд узяв собі титул принца Саксен-Кобург-Готського. Також він перебував на австрійській військовій службі й у 1832 році отримав чин генерала від кавалерії. Матір присвячувала себе родині і була відома своєю доброчесністю та виключною любов'ю до сім'ї.
У 18-річному віці Вікторія взяла шлюб із 25-річним принцом Луї Орлеанським, який мав титул герцога Немурського. Наречений був другим сином правлячого короля Франції Луї-Філіппа I і у 1830-ті роки брав участь у французькому завоюванні Алжира. Молоді люди познайомилися при бельгійському дворі. Союз не був династично спланованим, матір Луї, яка перебувала в Брюсселі під час проведення шлюбних переговорів, рекомендувала його з винятково емоційних причин[2].
Весілля пройшло 26 квітня 1840 року у палаці Сен-Клу біля Парижа. Шлюб був практично не помічений публікою[3]. Король сподівався подарувати невістці як посаг домен Рамбує та 1 мільйон франків, однак палата депутатів на чолі з Адольфом Тьєром відмовила йому.[4]
Чоловік Вікторії наступної весни знову відбув до Алжира, де брав участь у походах генерал-губернатора Бюжо, але за кілька місяців повернувся. Герцогиня після цього завагітніла і у квітні 1842 року народила первістка. Всього у подружжя було четверо дітей:
- Гастон (1842—1922) — граф д'Е, був одружений з імператорською принцесою Бразилії Ізабеллою, мав трьох синів;
- Фердинанд (1844—1910) — герцог Алансонський, був одруженим з баварською принцесою Софією Шарлоттою, мав двох дітей;
- Маргарита (1846—1893) — дружина польського княжича Владислава Чарторийського, мала двох синів;
- Бланка (1857—1932) — одружена не була, дітей не мала.
У липні 1842 року загинув старший брат Луї, залишивши двох малолітніх дітей. Існував шанс, що герцог Немурський може стати при них регентом. Однак, у 1848 році у Франції відбулася революція, яка закінчилася поваленням монархії. Представники Орлеанського дому виїхали до Великої Британії.
Від 1848 року сімейство герцога Немурського мешкало у Шин-хаус на Шин-лейн поблизу Лондона.[5] Герцогиня близько товаришувала з королевою Вікторією, яка була її кузиною, та часто навідувала її в Осборн-хаусі на острові Вайт.
Вікторія померла за два тижні після народження молодшої доньки, 10 листопада 1857 року. Її поховали в каплиці Святого Карла Борромео у Вейбриджі. У 1979 році її тіло було перепоховане у королівській усипальні в Дре[6][7]. Луї Немурський більше не одружувався.
Нагороди ред.
Титули ред.
- 14 лютого 1822 — 27 червня 1826 — Її Світлість Принцеса Вікторія Саксен-Кобург-Заальфельдська, Герцогиня Саксонська;
- 27 червня 1826 — 27 квітня 1840 — Її Світлість Принцеса Вікторія Саксен-Кобург-Готська, Герцогиня Саксонська;
- 27 квітня 1840 — 10 грудня 1857 — Її Королівська Високість Герцогиня Немурська.
Генеалогія ред.
Ернст Фрідріх Саксен-Кобург-Заальфельдский | Софія Антонія Брауншвейг-Вольфенбюттельська | Генріх XXIV | Кароліна Ернестіна Ербах | Ігнац Йозеф Кохарі | Марія Анна фон Чавріані | Георг Крістіан Вальдштайн-Вартенберзький | Марія Єлизавета Ульфельдтська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Франц Саксен-Кобург-Заальфельдський | Августа Ройсс цу Еберсдорф | Ференц Йозеф Кохарі | Марія Антонія Вальдштайн-Вартенберзька | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Фердинанд Саксен-Кобург-Гота | Марія Антонія Кохарі | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вікторія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки ред.
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ Dyson, C. C: The life of Marie Amélie last queen of the French, 1782-1866. With some account of the principal personages at the courts of Naples and France in her time, and of the careers of her sons and daughters. 1910
- ↑ Thomas Raikes: A portion of the journal kept by Thomas Raikes, esq., from 1831 to 1847. Longman, Brown, Green, Longmans and Roberts, 1858, стор. 202
- ↑ Wolfgang Menzel: Die letzten 120 Jahre der Weltgeschichte. (1740–1860). Adolph Krabbe, 1860, стор. 158.
- ↑ Резиденції Орлеанського дому [1] [Архівовано 29 березня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Орлеанський мавзолей [2] [Архівовано 6 лютого 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Королівська усипальня в Дре [3] [Архівовано 1 лютого 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Профіль на Geneall.net [4] [Архівовано 1 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (нім.)
Література ред.
- René Bazin: Le Duc de Nemours. Paul Thureau-Dangin, Histoire de la monarchie de France, 1907.
- Ralph Braun: In Zwanzig Jahre internationale Coburger Johann Strauss Begegnungen. Coburg 2007, [5] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
Посилання ред.
- Саксен-Кобург-Кохарі (нім.)
- Профіль на Geni.com [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль на Genealogics.org [Архівовано 19 квітня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 24 серпня 2012 у WebCite] (англ.)
- Генеалогія Вікторії Саксен-Кобург-Готської [Архівовано 28 червня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Луї Орлеанського [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)