Вікіпедія

Веревський Андрій Михайлович

український політик

Андрі́й Миха́йлович Вере́вський (25 липня 1974, Полтава, УРСР) — народний депутат України чотирьох скликань. Представник агробізнесу, президент холдингу «Кернел Групп». Один із найбагатших українців з активами в $785 млн (оцінка у квітні 2018 року)[1]. Проте у 2019 його статки зменшилися на 15 %, згідно з рейтингом журналу «НВ» «топ-100 найбагатших українців», опублікованому у жовтні 2019 року, його з братом статки оцінено у $358 млн. (зменшення на 14 % порівняно із 2018 роком); це 14 місце рейтингу[2].

Андрій Михайлович Веревський
Народився 25 липня 1974(1974-07-25) (49 років)
місто Полтава,  УРСР
Громадянство Україна Україна
Місце проживання місто Київ
Діяльність політик, підприємець (ФПГ «Кернел»)
Alma mater Триніті-коледж
Членство Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада Президент «Кернел Групп»
Партія Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» і Партія регіонів
Батько Михайло Іванович Веревський
Мати Наталія Олександрівна Веревська
Україна Народний депутат України
4-го скликання
Самовисування 14 травня 2002 — 25 травня 2006
5-го скликання
БЮТ 25 травня 2006 — 14 вересня 2007
6-го скликання
БЮТ 23 листопада 2007 — 12 грудня 2012
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 — 5 березня 2013

Біографія ред.

Народився 25 липня 1974 року у місті Полтава. 1991 року закінчив полтавську середню школу № 14 (гімназія «Здоров'я»).

Протягом 1991—1992 — студент Полтавського інженерно-будівельного інституту (санітарно-технічний факультет). 2000 року Андрій Веревський закінчив Оксфордський коледж (курс сучасної економіки). 2001 року вступив до Національного аграрного університету, де отримав бакалавра з агрономії[3].

Сім'я

Батько Михайло Іванович (1951) — пенсіонер, підполковник запасу (у 1998-99 рр. був представником Олександра Мороза в Полтавській області), займався агробізнесом[4].

Мати Наталія Олександрівна (1951) — президент полтавського БФ «Відродження добра»[5][6].

Одружений, має двох синів та доньку[7].

Родич мера Полтави Олександра Мамая[8].

Бізнес ред.

З 1993 по 1998 рік був заступником директора ОДП ДАК «Хліб України», що у місті Полтава, працював в приватній фірмі «Пальміра», обіймав посаду заступника директора з комерційних питань підприємства «Полтавагропостач»[3].

Протягом 1998—1999 років — заступник генерального директора ПТВП «Зерноекспорт», наступного року — заступник директора з комерційних питань у ПП «Трансагроінвест»[9].

2001 року став консультантом у представництві фірми «Луїс Дрейфус негос» (Франція) — найбільшого експортера зернових серед іноземних компаній в Україні, з філіалом у Києві. І протягом 2001—2002 років — голова наглядової ради полтавського ЗАТ «Соняшник»[3].

У 2004 році було створено акціонерний холдинг «Kernel Holding S.A.» на базі декількох компаній. До нього увійшли ТОВ «Кернел Трейд», ТОВ «Юнігрейн», ПП «Зерноресурс», Полтавський МЕЗ, 23 елеватори та хлібокомбінати, а також ТОВ «Миколаївський зерновий термінал»[3]. Зареєстровано в князівстві Люксембург. «Кернел Холдінг С. А.» виступає материнською компанією для ТОВ «Кернел-трейд» (мережа збутових підприємств), ТОВ «Кернел-капітал» (компанія з управління активами в Україні), СП ТОВ «Трансбалктермінал», ТОВ «Украгробізнес» тощо[10].

2011 року у володінні Андрія Веревського перебувало 41,23 % акцій холдингу «Кернел»[11]. А наприкінці 2017 — 39,47 % акцій[12].

Компанія «Кернел» випускає відомі в Україні марки соняшникової олії «Стожар», «Чумак Домашня», «Чумак Золота», «Щедрий ДАР», «Любонька» є лідером на українському ринку бутильованої олії[13].

У 2012 році журнал «Фокус» розмістив бізнесмена у списку 20 найуспішніших аграріїв України, де він посів друге місце (земельний банк — 330 000 га)[14].

За підсумками 2017 року Андрія Веревського назвали вже найбільшим землевласником України. Він, контролюючи «Кернел», володів земельним банком у 604,5 тис. га[15].

Політична діяльність ред.

2002 року Андрія Веревського було обрано до Верховної Ради IV скликання від округу № 146 Полтавської області. На момент обрання був безпартійним[16].

За час свого першого скликання змінив декілька депутатських фракцій та груп: «Єдина Україна» (05.–07.2002), «Європейський вибір» (07.2002–11.2003), «Регіони України» (11.2003–12.2004), позафракційний (12.2004.—06.2005), член фракції Блоку Ю.Тимошенко (з 06.2005)[17]. У складі цього скликання був членом Комітету з питань фінансів і банківської діяльності, Тимчасової слідчої комісії (ТСК) з розслідування обставин нападу на народного депутата України Сівковича В. Л.[18] та входив до групи з міжпарламентських зв'язків з Японією[16].

2006 року — нардеп IV скликання. До парламенту потрапив як № 44 в списку Блоку Ю.Тимошенко та входив лише до однойменної фракції[19].

Був членом Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин і входив до ТСК з вивчення вибіркового відшкодування ПДВ, порушення законодавства в сфері оподаткування посадовими особами ДПА та Державного казначейства[20]. Склав депутатські повноваження 14 червня 2007 за заявою про вихід з фракції[21].

На тогорічних позачергових виборах Андрія Веревського було обрано до парламенту VI скликання (№ 44 у списку БЮТ)[22]. Працював на тих же посадах.

З січня 2008 року  до березня 2010 — радник прем'єр-міністра України на громадських засадах[23][24].

5 жовтня 2010 року перейшов до фракції Партії регіонів[25].

2012 року Андрій Веревський знову потрапив до парламенту (VII скликання) за списком Партії регіонів (№ 46)[26]. Під час каденції він перебував партійній фракції та продовжував працювати в Комітеті з питань аграрної політики та земельних відносин[27].

5 березня 2013 року Веревського позбавили мандата народного депутата за рішенням ВАСУ через сумісництво: робота в комітеті з земельних питань та головування в аграрній компанії «Кернел Холдинг»[28].

На думку народного депутата Арсенія Яценюка, Андрій Веревський сам хотів, аби його позбавили мандата в обмін на іноземний кредит — закордонні банкіри не бажали працювати з бізнесменом-парламентарієм[29].

Законодавча діяльність ред.

Активність депутата Веревського припала на IV скликання, коли ним було подано 4 законопроєкти. Жоден не прийнято[30].

3 липня 2012 року Андрій Веревський проголосував за прийняття Закону України «Про засади державної мовної політики»[31].

Примітки ред.

  1. ↑ Рейтинг найбагатших людей України знову очолив Ахметов. www.epravda.com.ua. Економічна правда. 21 квітня 2018. Процитовано 7 липня 2018.
  2. ↑ Золота сотня. Топ-100 найбагатших українців — рейтинг НВ і Dragon Capital. nv.ua. Процитовано 2020-2-21.
  3. ↑ а б в г Андрій Веревський. www.poltava.to. Інтернет-видання «Полтавщина». 23 жовтня 2014. Процитовано 7 липня 2018.
  4. ↑ Краткая биография — Веревского Андрея Михайловича. www.ubop.info (рос.) . Убойный политотдел. 19 січня 2010. Процитовано 7 липня 2018.
  5. ↑ Крістіна Брігіда (31 березня 2016). БФ «Відродження добра» та компанія «Кернел» шукає молоді таланти серед студентів аграрних коледжів області. www.misto-tv.poltava.ua. Телеканал «Місто» Полтава. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 7 липня 2018.
  6. ↑ Благодійний фонд «Відродження добра». Код ЄДРПОУ: 26089405. www.edr.dominus.kiev.ua. Пошук в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та громадських формувань. 31 травня 2018. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 7 липня 2018.
  7. ↑ Інна Москальчук (27 листопада 2008). 10 найвпливовіших чоловіків на Полтавщині. www.gazeta.ua. Gazeta.ua. Процитовано 7 липня 2018.
  8. ↑ МЭР ПОЛТАВЫ АЛЕКСАНДР МАМАЙ: «ТАК УЖЕ ПОЛУЧИЛОСЬ, ЧТО АНДРЕЙ ВЕРЕВСКИЙ МНЕ РОДСТВЕННИК» (рос.)
  9. ↑ Веревский Андрей Михайлович — Досье на LB.ua. www.lb.ua (рос.) . LB.ua. 11 июня 2015. Процитовано 7 липня 2018.
  10. ↑ Гутуров А.О. Корпоратизація сільського господарства в Україні // Економіка і прогнозування : науковий журнал. — 2012. — № 4 (21 квітня). — С. 89. — ISSN 1605-7988. Процитовано 06.07.2018.
  11. ↑ Андрей Веревский. www.focus.ua (рос.) . Онлайн журнал «Фокус». 17 марта 2011. Процитовано 7 липня 2018.
  12. ↑ Компания Андрея Веревского увеличила долю в Кернеле до 39,47%. www.latifundist.com (рос.) . Latifundist.com. 29 декабря 2017. Процитовано 7 липня 2018.
  13. ↑ Кернел. www.latifundist.com (рос.) . Latifundist.com. Процитовано 7 липня 2018.
  14. ↑ 20 самых успешных аграриев Украины. Рейтинг Фокуса. «Фокус». 15.06.2012. Архів оригіналу за 22.09.2012. Процитовано 06.09.2019.
  15. ↑ Складено рейтинг найбільших землевласників України. www.lb.ua. LB.ua. 27 лютого 2018. Процитовано 7 липня 2018.
  16. ↑ а б Веревський Андрій Михайлович: Облікова картка народного депутата IV скликання. www.iportal.rada.gov.ua. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 7 липня 2018.
  17. ↑ Веревський Андрій Михайлович — Переходи по фракціях IV скликання. www.iportal.rada.gov.ua. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 7 липня 2018.
  18. ↑ Веревський Андрій Михайлович — Посади протягом IV скликання. www.iportal.rada.gov.ua. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 7 липня 2018.
  19. ↑ Веревський Андрій Михайлович: Облікова картка народного депутата V скликання. www.iportal.rada.gov.ua. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 7 липня 2018.
  20. ↑ Веревський Андрій Михайлович — Посади протягом V скликання. www.iportal.rada.gov.ua. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 7 липня 2018.
  21. ↑ Пленарне засідання 14 червня 2007 року. www.rada.gov.ua. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 7 липня 2018.
  22. ↑ Веревський Андрій Михайлович: Облікова картка народного депутата VI скликання. www.iportal.rada.gov.ua. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 7 липня 2018.
  23. ↑ Розпорядження КМУ «Про призначення Веревського А.М. радником Прем'єр-міністра України» №96-р. www.rada.gov.ua. Офіційний портал Верховної Ради України. 23 січня 2008. Процитовано 7 липня 2018.
  24. ↑ Кабмін звільнив 29 радників прем'єра Тимошенко. www.tsn.ua. TCH.ua. 16 березня 2010. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 7 липня 2018.
  25. ↑ Веревський Андрій Михайлович — Переходи по фракціях VI скликання. www.iportal.rada.gov.ua. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 7 липня 2018.
  26. ↑ Веревський Андрій Михайлович: Облікова картка народного депутата VII скликання. www.iportal.rada.gov.ua. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 7 липня 2018.
  27. ↑ Веревський Андрій Михайлович — Посади протягом VII скликання. www.iportal.rada.gov.ua. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 7 липня 2018.
  28. ↑ ВАСУ позбавив регіонала мандата. www.pravda.com.ua. Українська правда. 5 березня 2013. Процитовано 7 липня 2018.
  29. ↑ Яценюк: Регіонал Веревський сам хотів, аби його позбавили мандата в обмін на іноземний кредит. www.korrespondent.net. Korrespondent.net. 5 березня 2013. Процитовано 7 липня 2018.
  30. ↑ Веревський Андрій Михайлович (народний депутат IV скл.): Законотворча діяльність. www.iportal.rada.gov.ua. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 7 липня 2018.
  31. ↑ Поіменне голосування про проект Закону про засади державної мовної політики (№ 9073) — в цілому 03.07.2012 16:09. www.iportal.rada.gov.ua. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 7 липня 2018.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Веревський_Андрій_Михайлович&oldid=41907829