Білолуцька волость
Білолуцька волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Старобільського повіту Харківської губернії із центром у слободі Білолуцьк.
| Білолуцька волость | ||||
| Центр | Білолуцьк | |||
|---|---|---|---|---|
| Ліквідовано | 7 березня 1923 | |||
| Площа | 19 698 (1885) | |||
| Населення | 7984 осіб (1885) | |||
| Густота | 37.1 осіб / км² | |||
| Попередники | Білолуцька сотня | |||
| Наступники | Білолуцький район | |||
Станом на 1885 рік складалася з 9 поселень, 4 сільських громад. Населення — 7984 особи (4188 чоловічої статі та 3796 — жіночої), 1156 дворових господарств[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 16433 | 14623 |
| Приватної власності | 379 | 209 |
| Казенної власності | 2786 | 2786 |
| Іншої власності | 100 | 100 |
| Загалом | 19698 | 17718 |
Основні поселення волості станом на 1885:
- Білолуцьк — колишня державна слобода при річці Айдар за 50 верст від повітового міста, 4805 осіб, 695 дворових господарств, 2 православні церкви, 2 школи, 2 постоялих двори, 3 лавки, базари по неділях, 5 ярмарки на рік.
- Можнякове — колишнє державне село при річці Айдар, 1271 особа, 184 дворових господарства.
- Павленкове — колишнє державне село при річці Біла, 1119 осіб, 163 дворових господарства, лавка.
- Романенкове — колишнє державне село, 572 особи, 70 дворових господарства, православна церква.
Найбільші поселення волості станом на 1914 рік[2]:
- слобода Білолуцьк — 6389 мешканців;
- село Павленкове — 1581 мешканець;
- село Можнякове — 1897 мешканців.
Старшиною волості був Макар Михайлович Головинський, волосним писарем — Антон Гордійович Єротський, головою волосного суду — Захар Спиридонович Леоненко.
Примітки ред.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
Джерела ред.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Памятная Книжка Харьковской губерніи. Издана Харьковскимъ Губернскимъ Статистическимъ Комитетомъ. Харьковъ. Въ Университетской типографіи. 1862. IV + 234 с.
- Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |