Білолуцький район
Білолуцький район — адміністративно-територіальна одиниця Української РСР, що існувала в складі Старобільської і Луганської округ, Української СРР, Донецької та Луганської (Ворошиловградської) областей. Районний центр — село Білолуцьк.
| Білолуцький район | |
|---|---|
| Основні дані | |
| Країна: |  СРСР ( УРСР)
|
| Округа/Область: | Старобільська округа Луганська округа Українська СРР Донецька область Луганська область |
| Утворений: | 7 березня 1923 року |
| Ліквідований: | 30 грудня 1962 року |
| Населення: | 32 539 (1926) |
| Площа: | 700 км² |
| Населені пункти та ради | |
| Районний центр: | с. Білолуцьк |
| Кількість сільських рад: | 12 (1946) |
| Кількість сіл: | 12 |
| Кількість хуторів: | 22 |
| Районна влада | |
Населення ред.
Станом на 1923 рік, кількість населення району становила 31 965 осіб[1].
На 1 січня 1926 року кількість населення району становила 31 633 особи, з них 15 506 чоловіків та 16 127 жінок[2].
Відповідно до перепису населення СРСР, кількість мешканців району, станом на 17 грудня 1926 року, становила 32 539 осіб[3].
На 1 січня 1930 року в укрупненому районі проживали 61 552 особи (за даними перепису 1926 року), за обрахунком з врахуванням приросту — 64 704, з них 83,2 % — українці[4].
У 1933 році кількість населення становила 23 588 осіб[5], у 1936 році — 21 461 особу[6].
Історія та адміністративний устрій ред.
Утворений 7 березня 1923 року, відповідно до постанови Всеукраїнського центрального виконавчого комітету «Про адміністративно-територіальний устрій», в складі Білолуцької, Ново-Білянської та Танюшівської волостей Старобільського повіту Донецької губернії. Площа території району становила 747 кв. верст[1].
На 1 січня 1926 року площа території району становила 773,3 км², до складу району входило 10 сільських рад, котрим підпорядковувалося 58 населених пунктів. 49 поселень мали до 100 дворів, 5 — від 101 до 300 і 4 складалися з понад 301 двору, в середньому на 1 поселення припадало 92 селянських господарства. В районі налічувалося 15 трудових шкіл, де навчалося 1 049 учнів, 22 установи політичної освіти, 1 амбулаторія та 1 лікарня, де працювали 1 лікар, 1 фельдшер та 1 повитуха[2]. Станом на 17 грудня 1926 року до складу району входило 12 сільських рад[3].
13 червня 1930 року, відповідно до постанови ВУЦВК та РНК УСРР «Про реорганізацію округ УСРР», внаслідок ліквідації Старобільської округи, район включено до складу Луганської округи[7].
15 вересня 1930 року, відповідно до постанови ВУЦВК та РНК УСРР «Про ліквідацію округ та перехід на двоступневу систему управління», до складу району включено територію ліквідованого Олександрівського району; запроваджено двоступеневу систему управління, внаслідок чого райони підпорядковано безпосередньо республіканському центру. Площа території району становила 1 606 км², до складу району входили 31 сільська рада, котрим підпорядковувалося 164 сільські населені пункти[4].
17 липня 1932 року район включений до складу новоствореної Донецької області, 17 листопада 1933 року — до складу новоствореного Старобільського округу Донецької області[8]. Площа території — 1 184 км², район складався із 12 сільських рад[5].
Станом на 1936 рік, площа території району становила 749 км², до складу району входило 12 сільських рад[6].
3 червня 1938 року, указом Президії Верховної Ради СРСР, зі складу Донецької області виділено Ворошиловградську (згодом — Луганська) область; до її складу увійшов і Білолуцький район[9].
Станом на 1 вересня 1946 року площа території району становила 700 км², район поділявся на 12 сільських рад (Березівська, Білолуцька, Литвинівська, Миколаївська, Можняківська, Новобілянська, Олександропільська, Павленківська, Романівська, Степнянська, Танюшівська, Трембачівська), котрим підпорядковувалося 34 сільських населених пункти: 12 сіл та 22 хутори[10].
Ліквідований 30 грудня 1962 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про укрупнення сільських районів Української РСР». Територію та сільські ради включено до складу Білокуракинського району Луганської області[11].
Примітки ред.
- ↑ а б Административно-территориальное деление Украины (По данным Центральной Административно-Территориальной Комиссии) / У. С. С. Р. (російська) . Народный комиссариат внутренних дел. ‒ Харьков: Издание НАРКОМВНУДЕЛа У. С. С. Р,. 1923. с. 11, 51. Процитовано 10 вересня 2022.
- ↑ а б Матеріали до опису округ УСРР: Старобільська округа (PDF). Центральне статистичне управління УСРР. – Харків. 1926. с. 1, 3, 4. Процитовано 10 вересня 2022.
- ↑ а б Административно-территориальное деление Союза и список важнейших населенных пунктов с хронологическимперечнем постановлений об изменении границ губерний, областей и республик с 1917 до 1929 г. (російська) . Народный комиссариат внутренних дел, Статистическое бюро. ‒ Москва: Издание НКВД. 1929. с. 111. Процитовано 10 вересня 2022.
- ↑ а б Нові адміністративні райони УСРР. Статистичний довідник (PDF). Державна плянова комісія УСРР, Економічно-статистичний сектор. – Харків: Держвидав «Господарство України». 1930. с. V, IX, 44-45. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ а б Адміністративно-територіальний поділ УСРР. За станом на 1 грудня 1933 року (PDF). Харків: Вид-во ВУЦВК «Радянське будівництво і право». 1933. с. 31. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ а б Райони УСРР. – Т. 1: Статистичний довідник / За ред. О. М. Асаткіна (PDF). Управління народногосподарського обліку УСРР. – Київ: Вид-во «Народне господарство та облік». 1936. с. 1084. Процитовано 10 вересня 2022.
- ↑ Постанова Всеукраїнського центрального виконавчого комітету і Ради народніх комісарів УСРР «Про реорганізацію округ УСРР»
- ↑ Административно-территориальное деление Союза ССР: краткий справочник на 1 сентября 1935 г. (PDF) (російська) . Отв. ред. П. Туманов. Центральный исполнительный комитет Союза ССР. ‒ Москва: Изд-во «Власть Советов». 1935. с. 202-203. Процитовано 10 вересня 2022.
- ↑ Верменич Я. В. Луганська область // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
- ↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. Видання перше. Інтернет-архів. Київ: Українське видавництво політичної літератури, 1947. с. 79, 83. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР «Про укрупнення сільських районів Української РСР»