Еріх Беренфенгер
Еріх Беренфенгер (нім. Erich Bärenfänger; 12 січня 1915 - 2 травня 1945) - німецький офіцер, учасник Другої світової війни, генерал-майор вермахту (з 28 квітня 1945 року), кавалер Лицарського хреста з Дубовим листям та Мечами. Покінчив життя самогубством.
Еріх Беренфенгер | |
---|---|
Erich Bärenfänger | |
Народження | 12 січня 1915 Менден (Зауерланд), Німецька імперія |
Смерть | 2 травня 1945 (30 років) Берлін, Третій рейх |
Країна | ![]() |
Приналежність | ![]() |
Вид збройних сил | Сухопутні війська |
Рід військ | піхота |
Роки служби | 1936—1945 |
Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини |
Звання | генерал-майор |
Командування | 50-а піхотна дивізія |
Війни / битви | |
Нагороди |
Початок військової кар'єри
Призваний на військову службу в жовтні 1936, в піхотний полк. У квітні 1938 року в званні унтер-офіцера пройшов 4-тижневі курси підготовки офіцерів резерву, у листопаді 1938 року в званні фельдфебеля перейшов на службу в прикордонний полк. У квітні 1939 отримав звання лейтенанта резерву (тобто без закінчення військового училища) і призначений командиром взводу.
Напередодні початку Другої світової війни прикордонний полк, в якому служив лейтенант Беренфенгер, був перейменований в 123-й піхотний полк (у складі 50-ї піхотної дивізії).
Друга світова війна
У червні 1940 року 50-а піхотна дивізія взяла участь у завершенні Французької кампанії. Лейтенант Беренфенгер був поранений вже 6 червня до середини липня був на лікуванні у госпіталі, однак ще в червні отримав Залізні хрести обох ступенів.
З вересня 1940 лейтенант Беренфенгер обіймав посаду ад'ютанта батальйону.
У січні 1941 року 50-а дивізія була передислокована з Німеччини в Румунії, після 22 червня 1941 року наступала в напрямку Одеси, Миколаєва, Перекопу, Севастополя.
У липні-серпні 1941 року в районі Миколаєва Беренфенгер був тричі поранений (отримав срібний знак за поранення), в кінці вересня 1941 (біля Перекопу) призначений командиром роти (отримав звання старшого лейтенанта). В листопаді (у Криму) знов був двічі поранений, отримав золотий знак за поранення і був нагороджений Золотим німецьким хрестом.
Наприкінці грудня 1941 (під Севастополем) тимчасово взяв командування батальйоном, з січня 1942 знову командир роти. У травні-вересні знову тимчасовий командир батальйону, з серпня 1942 - капітан, нагороджений Лицарським хрестом. З жовтня 1942 - командир батальйону.
З листопада 1942 - в боях на Кавказькому напрямку. У травні 1943 нагороджений Дубовим листям (№ 243) до Лицарського хреста, з червня 1943 - майор.
З жовтня 1943 - знову бої в Криму (оборона). У січні 1944 нагороджений Мечами (№ 45) до Лицарського хреста з Дубовим листям.
З лютого 1944 - підполковник, у командному резерві.
З червня 1944 - інспектор гітлерюгенду в таборі військового навчання.
23 квітня 1945 призначений Гітлером військовим комендантом зони оборони Берліна. На наступний день замінений генералом Вейдлінгом. 25 квітня наказом Гітлера підвищений з підполковника до генерал-майора і призначений комендантом оборони секторів А і Б в Берліні. 2 травня 1945 покінчив життя самогубством разом з дружиною.
Нагороди
- Залізний хрест 2-го класу (12 червня 1940)
- Залізний хрест 1-го класу (21 червня 1940)
- Нагрудний штурмової піхотний знак в сріблі (9 серпня 1941)
- Знак за поранення
- Щит «За Крим» (2 листопада 1942)
- Орден Корони Румунії з мечами (13 серпня 1941)
- Золотий німецький хрест (26 грудня 1941)
- Орден «За хоробрість» (7 лютого 1942)
- Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим Листям та Мечами
Посилання
- "Erich Bärenfänger". Lexikon der Wehrmacht (in German). Retrieved 10 July 2012.
- Исаев А. В. Берлин 45-го. Сражения в логове зверя. — М.: Яуза, Эксмо, 2007. — 720 с. — (Война и мы). — 10 000 экз.