Японсько-українські системи транскрипції та транслітерації: відмінності між версіями

▲У [[2014]] році, після досліджень Івахненка та Шпігунова (2008)<ref>http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/host/10.23.10.100/db/ftp/visnyk/shidni_movy_18_2012.pdf</ref>, Комарницької та Комісарової (2012)<ref>Комарницька Т. К., Комісаров К.&nbsp;Ю.&nbsp;Сучасна японська літературна мова: теоретичний курс: в 2 т.&nbsp;— Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012.</ref> та Коваленка (2012),<ref name="kov_sys"/> Іван Бондаренко вніс правки у свою систему щодо передачі [[шиплячі приголосні|шиплячих приголосних]]. Нові праці Бондаренка (наприклад: ''[[Мацуо Башьо]]. Стежками півночі (Оку-но хосомічі)'', 2014<ref>http://duh-i-litera.com/stezhkamy-pivnochi/</ref>) видавалися за оновленою системою. Використовується в публікаціях [[Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка|Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка]], [[Інститут сходознавства імені Агатангела Кримського|Інституту сходознавства НАНУ]], японознавчій літературі тощо.