Спатіон
Спаті́он (грец. σπαθίον від лат. spatha, «спата») — меч, що знаходився на озброєнні армії Візантії. Довжина меча (разом з руків'я становила 90 см, він мав двосічний клинок[1]. У трактаті Praecepta Militaria, що приписується імператору Никифору II Фока (965 рік), вказувалося, що важкий кіннотник-катафракт повинен мати при собі і спатіон, і парамеріон. При цьому спатіон підвішувався на плечовій перев'язі, звисаючи майже вертикально, тоді як парамеріон підвішувався до поясу на двох точках підвіски, які перебували на піхвах з боку обуха, так що він розташовувався майже горизонтально, з невеликим нахилом. Такий спосіб носіння дозволяв катафрактам виймати будь-який клинок на вибір. Саме завдяки такому способу підвіски парамеріон і отримав свою назву[2].
| Спатіон | |
|---|---|
 Спатіон, сучасна реконструкція | |
| Тип | меч |
| Походження | Візантійська імперія |
| Історія використання | |
| Оператори | візантійське військо |
| Характеристики | |
| Довжина | бл. 90 см |
|
| |
| Тип клинка | двосічний |
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Как византийский император описывает вооружение славянских воинов. Архів оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 8 січня 2018.
- ↑ Вооружение византийской армии. Архів оригіналу за 20 січня 2018. Процитовано 8 січня 2018.