Відкрити головне меню

Катафрактарії

стаття-список у проекті Вікімедіа
Історична реконструкція катафрактарія доби Сасанідів
Катафрактарій на верблюді
Парфянський катафрактарій на коні

Катафракта́́рії (від грец. κατάφρακτος) — різновид важкої кінноти, розповсюджений у східних кочових іранських народів (скіфи, сармати), їх династій та пізніше у деяких грецьких та латинських держав.

ХарактеристикиРедагувати

Катафрактарії були важкоозброєними і захищеними важкою бронею вершники. Уперше вони з'явились в античні часи і існували у різних формах майже до кінця середніх віків. Спершу слово «катафрактос» позначала броню, яка повністю закривала вершника та коня, згодом так стали називати самого вершника, вбраного у таку броню.

ЗначенняРедагувати

З військової точки зору за роллю, яку катафрактарії відігравали в бою, вони були тотожні середньовічній лицарській кінноті, хоча і дещо відрізнялись від неї за озброєнням та тактикою. Але політично катафрактарії були звичайними вояками і не становили окремої політично значущої верстви населення, на відміну від лицарів.

Римляни вперше зіткнулись з катафрактаріями під час війни з Пірром у 3 столітті до н. е. У 1 столітті до н. е., а ще більше під час війн династії Северів, коли сарматські та парфянські катафрактарії чимало шокували римлян тим, що виявились здатними надзвичайно ефективно протидіяти уславленій римській піхоті. Саме завдяки катафрактаріям парфянцями було розбито війська Красса у 53 році до н. е.

Самі римляни вперше використали катафрактаріїв у 2 столітті н. е. під час правління імператора Адріана (117—138). Масовіше впровадження важкої кінноти подібної до катафрактаріїв римлянами відбувалось у 3 та 4 століттях у відповідь на числені вторгнення варварів через північний кордон Імперії.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати