Вікіпедія

Губайдуліна Софія Асгатівна

(Перенаправлено з Софія Губайдуліна)

Софія Асга́тівна Губайду́ліна (тат. Софья (Сания) Әсгать кызы Гобәйдуллина;Sofiya (Saniya) Äsğät qızı Ğobäydullina, нар. 24 жовтня 1931(19311024), Чистополь) — татарська композиторка. Автор понад ста творів для солістів, хору та оркестру, інструментальних ансамблів, музики для театру, кіно і мультфільмів. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1989). З 1991 року мешкає у Німеччині.

Губайдуліна Софія Асгатівна

Софія Губайдуліна, Сортавала, 1981
Основна інформація
Дата народження24 жовтня 1931(1931-10-24)[1][2][…] (93 роки)
Місце народженняЧистополь, Татарська АРСР, РСФРР, СРСР[4]
ГромадянствоСРСР і Росія
Віросповіданняправославна церква
Професіїкомпозиторка, кінокомпозиторка, класична піаністка
ОсвітаКазанська консерваторія (1954) і Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського (1963)[5]
Інструментифортепіано
Жанрикласична музика
Magnum opusThe Deceitful Face of Hope and Despaird і Johannes-passio (Gubaidulina)d
КолективиХрєнніківська сімка
ЧленствоБерлінська академія мистецтв, Академія мистецтва НДРd, Баварська академія витончених мистецтв і Американська академія мистецтв та літератури
ЛейблиDeutsche Grammophon
Нагороди
CMNS: Файли у Вікісховищі

Біографія

ред.

Народилась 24 жовтня 1931 року в місті Чистополь, Татарська АРСР. Батько — Губайдуллін Асгат Масгудович, інженер-геодезист. Мати Губайдулліна Федосія Федорівна, уроджена Єлхова, педагогиня. Дід, Масгуд Губайдуллін, був муллою. В 1932 році родина переїхала в Казань.[6]

В 1935 році Софія почала відвідувати музичну школу. З 1946 по 1949 рік навчалася в казанській Музичній гімназії по класу фортепіано (клас М. А. Пятницької) і композиції, а з 1949 по 1954 рік у Казанській консерваторії по класу композиції в Альберта Лемана, а також по класу фортепіано в Григорія Когана.[6] В 1954 році вступила до Московської консерваторії, клас композиції Ю. Шапоріна, а потім М. Пейко, клас фортепіано Я. Зака. У 1963 році закінчила аспірантуру Московської консерваторії по композиції в професора В. Шебаліна. Важливим було для неї в ці роки слово-напуття, сказане їй Дмитром Шостаковичем: «Я вам бажаю йти вашим „неправильним“ шляхом».[7]

В 1969—1970 Губайдуліна працювала в Московській експериментальній студії електронної музики в музеї імені О. М. Скрябіна й написала там електронну п'єсу «Vivente — non vivente» («Живе — неживе», 1970). Губайдуліна також писала музику для кіно. Усього вона створила музику до 25 фільмів, включаючи «Мауглі» (мультфільм, 1971) і «Опудало» (реж. Р. Биков, 1983). З 1975 року виступала з імпровізаціями в складі ансамблю «Астрея» разом з композиторами Віктором Сусліним і В'ячеславом Артемовим. В 1979 році на VI з'їзді композиторів у доповіді Тихона Хреннікова її музика зазнала гострої критики, і Губайдуліна потрапила в так звану «хренниківську сімку» — «чорний список» 7 композиторів.[7]

У 1991 році Губайдуліна одержала німецьку стипендію й півтора року перебувала у Ворпсведе.[7] Тоді ж, в 1991 році, вона одружилась з Петром Мєщаніновим, піаністом і теоретиком музики, що справив значний вплив на інтерес композитора до використання математичних моделей у композиції. В 1992 році вони оселилися в Німеччині, в Аппені під Гамбургом, зберігши російське громадянство.[7]

У 2014 році висловилася в підтримку Російської агресії проти України, вбачивши у діях української влади доктрину «знищення усіх росіян, комуністів та євреїв»[8] На думку В. Сильвестрова, її вислови мали місце «не, тому що вона підлість хоче зробити, вона просто не має інформації цієї»[9].

Творчість

ред.

Губайдуліна — одна із найбільш видатних і глибоких композиторів другої половини XX століття. У її творчості відчувається прагнення до органічного поєднання рис мистецтва Заходу й Сходу, вплив уявлень духовно-релігійного порядку. Через віру вона приходить і до сенсу творчості. Поряд з Альфредом Шнітке й Едісоном Денисовим Губайдуліна входить у так звану «трійку» московських композиторів авангардного напрямку.[7]

«Я релігійна православна людина й релігію розумію буквально, як re-ligio — відновлення зв'язку між життям і висотою ідеальних установок й абсолютних цінностей, постійне відтворення legato життя. Життя розриває людину на частини. Вона повинна відновлювати свою цілісність — це і є релігія. Крім духовного відновлення немає ніякої серйознішої причини для створення музики» («переклад з рос. за кн.: В. Холопова. София Губайдуліна. Путеводитель по произведениям. М., 2001. С. 3-4»).

Виконання творів Губайдуліної в Україні

ред.

27—28 жовтня 2012 року на фестивалі «Контрасти» у Львові звучала музика Софії Губайдуліної. Композиторка приїхала на фестиваль особисто з Німеччини. Камерний оркестр «Віртуози Львова» під керівництвом поляка Станіслава Веляника виконав два її твори – «Ліра Орфея» та «Фахверк».[10]

Вибрані твори

ред.
  • «Фацелія » — вокальний цикл на слова М. Пришвіна (1957)[11]
  • «П'ять етюдів » — для арфи, контрабаса й ударних інструментів (1965)
  • «Vivente  — non vivente» (1967)
  • «Ніч у Мемфісі » — кантата для сопрано, чоловічого хору й оркестру на давньоєгипетські тексти (1968)
  • «Рубайят » — кантата на вірші Хакани, Хафіза та Хаяма (1969)
  • «Сім слів Христа » — для віолончелі, баяна й струнних (1982)
  • «Offertorium » (Жертвопринесення), концерт для скрипки з оркестром (1980/1982/1986)
  • «Чую… Замовкло… » — симфонія в 12 частинах за назвою (1986)
  • «Аллілуйя » для хору, оркестру, органа, соліста-дисканта й кольорових проєкторів, 1990
  • «Із Часослова » — кантата на вірші Р. М. Рільке (1991)
  • «Тепер завжди сніги » — кантата на вірші Геннадія Айги (1993)
  • Музика для флейти, струнних й ударних (1994)
  • «Висельные песни » — (15 пісень) на вірші К. Моргенштерна для голосу й ансамблю інструментів (контрабас, ударні й ін., 1996).
  • «Нічна пісня риби » — концерт для альта з оркестром (1996), на замовлення Чиказького симфонічного оркестру, присвячений Ю. Башмету
  • «Кватерніон » — для чотирьох віолончелей (1996)
  • «Страсті по Іоанну » — для солістів, хору й оркестру, написана за замовленням міста Штутгарт з нагоди відзначення 250-річчя від дня смерті Й. С. Баха (2000).
  • «Великдень по Іоанну » — для солістів, хору й оркестру (2001).

Фільмографія

ред.

Автор музики до фільмів:

Фільми Одеської кіностудії:

Нагороди

ред.
  • Премія князя Монако (1987),
  • Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1989),
  • Премія імені Кусевицьких, США (1990, 1994),
  • Премія Франко Аббіато, Італія (1991),
  • Премія на 7-м Міжнародному фестивалі композиторів-жінок у Гейдельберзі (1992),
  • Державна премія Росії (1992),
  • Премія імені Людвіга Шпора, Німеччина (1995),
  • Премія Імперіалі, Японія (1998),
  • Премія фонду «Біблія й культура», Німеччина (1999),
  • Музична премія Леони Зоннінг, Данія (1999),
  • Орден «Pour le Mérite» («За заслуги» у науці й мистецтві"), Німеччина (2000),
  • Медаль Ґете, Німеччина (2001),
  • «Полярна музична премія», Стокгольм (2002),
  • «Федеральний хрест за заслуги», Німеччина (2002),
  • «Living Composer — 2003», Франція.

Бібліографія

ред.
  • В. Холопова, Э. Рестаньо. Софія Губайдуліна. М., 1996 (італійською — Турин, 1991);
  • В. Ценова. Числові таємниці музики Софії Губайдулиной. М., 2000 (німецькою. — Берлін, 2001);
  • В. Холопова. Софія Губайдуліна. Путівник. М., 2001;
  • M. Kurtz. Sofia Gubaidulina. Stuttgart, 2001.
  • Музыкальная энциклопедия. — Т. 2. — М., 1974. — С. 95;
  • Всемирный биографический энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 215;
  • Музыка: Большой энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 154.

Примітки

ред.
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Rauch R. Encyclopædia Britannica
  3. ↑ FemBio database
  4. ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
  5. ↑ Komponisten-Porträts: Bilder und Daten — 1 — Reclam-Verlag, 2003. — 400 с. — ISBN 978-3-15-018268-0
  6. ↑ а б Биография. centrsofia.com. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  7. ↑ а б в г д Губайдулина София — биография композитора. Концерты Софии Асгатовны Губайдулиной в Москве: афиша на 2020-2021 год, купить билеты. www.belcantofund.com (ru-RU) . Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  8. ↑ София Губайдулина: «Нельзя включаться в ненависть». Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 5 жовтня 2014.
  9. ↑ Сильвестров: «Російські митці залякані та заражені бацилою неправди». Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 28 квітня 2015.
  10. ↑ Zaxid.net. На вихідних у Львові: класика та рок – «Контрасти» і SCORPIONS. ZAXID.NET (укр.). Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 20 листопада 2020.
  11. ↑ София Асгатовна Губайдулина (Sofia Gubaidulina) | Belcanto.ru. www.belcanto.ru. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Губайдуліна_Софія_Асгатівна&oldid=43067668