Губайдуліна Софія Асгатівна
Софія Асга́тівна Губайду́ліна (тат. Софья (Сания) Әсгать кызы Гобәйдуллина;Sofiya (Saniya) Äsğät qızı Ğobäydullina, нар. 24 жовтня 1931, Чистополь) — татарська композиторка. Автор понад ста творів для солістів, хору та оркестру, інструментальних ансамблів, музики для театру, кіно і мультфільмів. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1989). З 1991 року мешкає у Німеччині.
Губайдуліна Софія Асгатівна | |
---|---|
Софія Губайдуліна, Сортавала, 1981 | |
Основна інформація | |
Дата народження | 24 жовтня 1931[1][2][…] (93 роки) |
Місце народження | Чистополь, Татарська АРСР, РСФРР, СРСР[4] |
Громадянство | СРСР Росія |
Віросповідання | православна церква |
Професії | композиторка, кінокомпозиторка, класична піаністка |
Освіта | Казанська консерваторія (1954) і Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського (1963)[5] |
Інструменти | фортепіано |
Жанри | класична музика |
Magnum opus | The Deceitful Face of Hope and Despaird і Johannes-passio (Gubaidulina)d |
Колективи | Хрєнніківська сімка |
Членство | Берлінська академія мистецтв, Академія мистецтва НДРd, Баварська академія витончених мистецтв і Американська академія мистецтв та літератури |
Лейбли | Deutsche Grammophon |
Нагороди | |
Файли у Вікісховищі |
Біографія
ред.Народилась 24 жовтня 1931 року в місті Чистополь, Татарська АРСР. Батько — Губайдуллін Асгат Масгудович, інженер-геодезист. Мати Губайдулліна Федосія Федорівна, уроджена Єлхова, педагогиня. Дід, Масгуд Губайдуллін, був муллою. В 1932 році родина переїхала в Казань.[6]
В 1935 році Софія почала відвідувати музичну школу. З 1946 по 1949 рік навчалася в казанській Музичній гімназії по класу фортепіано (клас М. А. Пятницької) і композиції, а з 1949 по 1954 рік у Казанській консерваторії по класу композиції в Альберта Лемана, а також по класу фортепіано в Григорія Когана.[6] В 1954 році вступила до Московської консерваторії, клас композиції Ю. Шапоріна, а потім М. Пейко, клас фортепіано Я. Зака. У 1963 році закінчила аспірантуру Московської консерваторії по композиції в професора В. Шебаліна. Важливим було для неї в ці роки слово-напуття, сказане їй Дмитром Шостаковичем: «Я вам бажаю йти вашим „неправильним“ шляхом».[7]
В 1969—1970 Губайдуліна працювала в Московській експериментальній студії електронної музики в музеї імені О. М. Скрябіна й написала там електронну п'єсу «Vivente — non vivente» («Живе — неживе», 1970). Губайдуліна також писала музику для кіно. Усього вона створила музику до 25 фільмів, включаючи «Мауглі» (мультфільм, 1971) і «Опудало» (реж. Р. Биков, 1983). З 1975 року виступала з імпровізаціями в складі ансамблю «Астрея» разом з композиторами Віктором Сусліним і В'ячеславом Артемовим. В 1979 році на VI з'їзді композиторів у доповіді Тихона Хреннікова її музика зазнала гострої критики, і Губайдуліна потрапила в так звану «хренниківську сімку» — «чорний список» 7 композиторів.[7]
У 1991 році Губайдуліна одержала німецьку стипендію й півтора року перебувала у Ворпсведе.[7] Тоді ж, в 1991 році, вона одружилась з Петром Мєщаніновим, піаністом і теоретиком музики, що справив значний вплив на інтерес композитора до використання математичних моделей у композиції. В 1992 році вони оселилися в Німеччині, в Аппені під Гамбургом, зберігши російське громадянство.[7]
У 2014 році висловилася в підтримку Російської агресії проти України, вбачивши у діях української влади доктрину «знищення усіх росіян, комуністів та євреїв»[8] На думку В. Сильвестрова, її вислови мали місце «не, тому що вона підлість хоче зробити, вона просто не має інформації цієї»[9].
Творчість
ред.Губайдуліна — одна із найбільш видатних і глибоких композиторів другої половини XX століття. У її творчості відчувається прагнення до органічного поєднання рис мистецтва Заходу й Сходу, вплив уявлень духовно-релігійного порядку. Через віру вона приходить і до сенсу творчості. Поряд з Альфредом Шнітке й Едісоном Денисовим Губайдуліна входить у так звану «трійку» московських композиторів авангардного напрямку.[7]
«Я релігійна православна людина й релігію розумію буквально, як re-ligio — відновлення зв'язку між життям і висотою ідеальних установок й абсолютних цінностей, постійне відтворення legato життя. Життя розриває людину на частини. Вона повинна відновлювати свою цілісність — це і є релігія. Крім духовного відновлення немає ніякої серйознішої причини для створення музики» («переклад з рос. за кн.: В. Холопова. София Губайдуліна. Путеводитель по произведениям. М., 2001. С. 3-4»).
Виконання творів Губайдуліної в Україні
ред.27—28 жовтня 2012 року на фестивалі «Контрасти» у Львові звучала музика Софії Губайдуліної. Композиторка приїхала на фестиваль особисто з Німеччини. Камерний оркестр «Віртуози Львова» під керівництвом поляка Станіслава Веляника виконав два її твори – «Ліра Орфея» та «Фахверк».[10]
Вибрані твори
ред.- «Фацелія » — вокальний цикл на слова М. Пришвіна (1957)[11]
- «П'ять етюдів » — для арфи, контрабаса й ударних інструментів (1965)
- «Vivente — non vivente» (1967)
- «Ніч у Мемфісі » — кантата для сопрано, чоловічого хору й оркестру на давньоєгипетські тексти (1968)
- «Рубайят » — кантата на вірші Хакани, Хафіза та Хаяма (1969)
- «Сім слів Христа » — для віолончелі, баяна й струнних (1982)
- «Offertorium » (Жертвопринесення), концерт для скрипки з оркестром (1980/1982/1986)
- «Чую… Замовкло… » — симфонія в 12 частинах за назвою (1986)
- «Аллілуйя » для хору, оркестру, органа, соліста-дисканта й кольорових проєкторів, 1990
- «Із Часослова » — кантата на вірші Р. М. Рільке (1991)
- «Тепер завжди сніги » — кантата на вірші Геннадія Айги (1993)
- Музика для флейти, струнних й ударних (1994)
- «Висельные песни » — (15 пісень) на вірші К. Моргенштерна для голосу й ансамблю інструментів (контрабас, ударні й ін., 1996).
- «Нічна пісня риби » — концерт для альта з оркестром (1996), на замовлення Чиказького симфонічного оркестру, присвячений Ю. Башмету
- «Кватерніон » — для чотирьох віолончелей (1996)
- «Страсті по Іоанну » — для солістів, хору й оркестру, написана за замовленням міста Штутгарт з нагоди відзначення 250-річчя від дня смерті Й. С. Баха (2000).
- «Великдень по Іоанну » — для солістів, хору й оркестру (2001).
Фільмографія
ред.Автор музики до фільмів:
- «Анна Голубкіна» (1964, документальний)
- «Три весни Леніна» (1964, документальний)
- «Хочете — вірте, хочете — ні...» (1964)
- «Коваль-чаклун» (1967, мультфільм)
- «Мауглі. Ракша» (1967, мультфільм)
- «Мауглі. Викрадення» (1968, мультфільм)
- «Мауглі. Останне полювання Акели» (1969, мультфільм)
- «Мауглі. Битва» (1970, мультфільм)
- «Мауглі. Повернення до людей» (1971, мультфільм)
- «Мауглі» (1973, мультфільм)
- «Новели про космос» (1973, мультфільм)
- «Кожен день лікаря Калинникової» (1973)
- «Людина та її птах» (1975, мультфільм)
- «Скарб» (1975)
- «Повернення почуттів» (1979)
- «Балаган» (1981, мультфільм)
- «Кафедра» (1982)
- «Великий самоїд» (1981)
- «Рішад — онук Зіфи» (1981)
- «Опудало» (1983)
- «Крейцерова соната» (1987, 2 с)
- «Кішка, яка гуляла, як сама собі знала» (1988, мультфільм)
- «Балкон» (1988)
- «Смерч» (1988)
- «Особиста справа Анни Ахматової» (1989, документальний)
- «Записки божевільного» (1990, фільм-спектакль (використовується музика)
- «Вбити скорпіона» (1991)
- «Електра» (1992, фільм-спектакль)
- «Коханці грудня» (1992, Казахстан)
- «Поруч» (1994, короткометражний)
- «Останнє „пробач“» (2008, документальний, Узбекистан)
- «Сліпі» (2011, мультфільм)
- «Картонне село» (2011)
- «Марія — королева Шотландії» (2013)
- та інші...
Фільми Одеської кіностудії:
- «Вертикаль<» (1967, + аранжувальник пісень В. Висоцького; реж. С. Говорухін)
- «День янгола» (1968, реж. С. Говорухін)
- «Білий вибух» (1969, реж. С. Говорухін)
Нагороди
ред.- Премія князя Монако (1987),
- Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1989),
- Премія імені Кусевицьких, США (1990, 1994),
- Премія Франко Аббіато, Італія (1991),
- Премія на 7-м Міжнародному фестивалі композиторів-жінок у Гейдельберзі (1992),
- Державна премія Росії (1992),
- Премія імені Людвіга Шпора, Німеччина (1995),
- Премія Імперіалі, Японія (1998),
- Премія фонду «Біблія й культура», Німеччина (1999),
- Музична премія Леони Зоннінг, Данія (1999),
- Орден «Pour le Mérite» («За заслуги» у науці й мистецтві"), Німеччина (2000),
- Медаль Ґете, Німеччина (2001),
- «Полярна музична премія», Стокгольм (2002),
- «Федеральний хрест за заслуги», Німеччина (2002),
- «Living Composer — 2003», Франція.
Бібліографія
ред.- В. Холопова, Э. Рестаньо. Софія Губайдуліна. М., 1996 (італійською — Турин, 1991);
- В. Ценова. Числові таємниці музики Софії Губайдулиной. М., 2000 (німецькою. — Берлін, 2001);
- В. Холопова. Софія Губайдуліна. Путівник. М., 2001;
- M. Kurtz. Sofia Gubaidulina. Stuttgart, 2001.
- Музыкальная энциклопедия. — Т. 2. — М., 1974. — С. 95;
- Всемирный биографический энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 215;
- Музыка: Большой энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 154.
Примітки
ред.- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Rauch R. Encyclopædia Britannica
- ↑ FemBio database
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Komponisten-Porträts: Bilder und Daten — 1 — Reclam-Verlag, 2003. — 400 с. — ISBN 978-3-15-018268-0
- ↑ а б Биография. centrsofia.com. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б в г д Губайдулина София — биография композитора. Концерты Софии Асгатовны Губайдулиной в Москве: афиша на 2020-2021 год, купить билеты. www.belcantofund.com (ru-RU) . Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ София Губайдулина: «Нельзя включаться в ненависть». Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 5 жовтня 2014.
- ↑ Сильвестров: «Російські митці залякані та заражені бацилою неправди». Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 28 квітня 2015.
- ↑ Zaxid.net. На вихідних у Львові: класика та рок – «Контрасти» і SCORPIONS. ZAXID.NET (укр.). Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ София Асгатовна Губайдулина (Sofia Gubaidulina) | Belcanto.ru. www.belcanto.ru. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
Посилання
ред.- Софія Губайдуліна на сайті Біограф(рос.)
- Софія Губайдуліна на сайті Кругосвет [Архівовано 5 березня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
- Софія Губайдуліна на сайті Освітній портал(рос.)
- Софія Губайдуліна, інтерв'ю на сайті Aposition(рос.)
- Софія Губайдуліна на сайті Дмитра Смирнова(рос.)
- Інтерв'ю 2014 року. [Архівовано 28 вересня 2014 у Wayback Machine.]
- Фільмографія на kino-teatr.ru [Архівовано 9 грудня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- Фільмографія на animator.ru [Архівовано 3 квітня 2022 у Wayback Machine.](рос.)