Вікіпедія

Сотенне

село в Україні

Сотенне (в минулому — слобода Лащинівка (Середня Сотня, Лашинівка), слобода Богданівка (Нижня сотня, Нижня Богданівка)[1][2], їх в 1930-31 об'єднали в один населений пункт — Червоний Жовтень[3], який у 2016 був перейменований в Сотенне) — село в Україні, у Нижньотеплівській сільській громаді Щастинського району Луганської області. Населення (2001) становить 1103 осіб.

село Сотенне
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Щастинський район
Громада Нижньотеплівська сільська громада
Облікова картка Червоний Жовтень 
Основні дані
Засноване 1764
Колишня назва Третя сотня, Середня Сотня, Нижня Сотня, Лашинівка, Нижня Богданівка, Богданівка
Населення 1103
Площа 0,776 км²
Густота населення 1421,39 осіб/км²
Поштовий індекс 93612
Телефонний код +380 6472
Географічні дані
Географічні координати 48°55′19″ пн. ш. 39°20′47″ сх. д. / 48.92194° пн. ш. 39.34639° сх. д. / 48.92194; 39.34639Координати: 48°55′19″ пн. ш. 39°20′47″ сх. д. / 48.92194° пн. ш. 39.34639° сх. д. / 48.92194; 39.34639
Середня висота
над рівнем моря 		63 м
Водойми р. Ковсуг, Балка Довга
Відстань до
районного центру 		60 км
Найближча залізнична станція Городній
Відстань до
залізничної станції 		18 км
Місцева влада
Адреса ради 93612, с. Сотенне, вул. Центральна, 1
Сільський голова Горбунова Ольга Михайлівна
Карта
Сотенне. Карта розташування: Україна
Сотенне
Сотенне
Сотенне. Карта розташування: Луганська область
Сотенне
Сотенне
Мапа
Мапа

Географія ред.

У межах села Сотенне Балка Довга впадає у річку Ковсуг.

Історія ред.

У 1932–1933 роках Червоножовтнева сільська рада постраждала від Голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих склала щонайменше 72 особи, імена яких встановлено[4].

6 лютого 2015 року загинув у бою біля села сержант 30-ї бригади Михайло Печунка. 9 травня 2015-го загинув у бою з терористами старший солдат 53-ї бригади Володимир Луцишин — прикривав відхід побратимів, врятував життя 11 вояків, сам загинув від кулі снайпера.

Населення ред.

За даними перепису 2001 року населення села становило 1103 особи, з них 12,87 % зазначили рідною мову українську, а 87,13 % — російську[5].

Динаміка ред.

1764-1774[6] 1804[7] 1864[8] 1885[9] 1904[10] 1914[11] 1925[12] 1933[13] 1942[14] 1976[15] 2001
Лашинівка ≈500 495 1027 1272 1814 1952
Нижня Богданівка ≈500 833 1330 1188 2347 1613
Разом ≈1000 1328 2357 2460 4101 4161 3565 3154 1220 1140 1103

Примітки до таблиці: в 1930 села об'єднані в с. Червоний Жовтень; в 1942 році перепис проводила німецька окупаційна влада.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ 3-х верстовые карты Харьковской губернии,1863, ряд XXV, лист 17
  2. ↑ План генерального межирования Беловодского уезда Воронежской губернии, 1780—1790.
  3. ↑ История Станично-Луганского района: Сборник научных статей. — Луганск : Глобус, 2008. — С. 146.
  4. ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область, 2008, с. 549-551.
  5. ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 березня 2014.
  6. ↑ Дневник путешествия И. А. Гильденштедта. Харьковский сборник: литературно-научное приложение к Харьковскому календарю на 1891 год. Вып. 5, отд. 2. Харьков, 1891. с. 85-153.
  7. ↑ Экономические примечания на Старобельский уезд 1804 г. Редактор Парамонов А. Ф., Харьков: «Харьковское историческое наследие», 2008, c.102-104
  8. ↑ Штиглицъ Н. - Харьковская губерния. Списокъ населенныхъ мъстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, СПб: Центральный статистический комитетъ министерства внутреннихъ дѣлъ,1869. с.167
  9. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя. СанктПетербургъ. 1885. с.34
  10. ↑ Справочная книга для харьковской епархии/Составил Иван Самойлов.—Харьков: «Типография И. М. Варшавчика»,1904. с.427,435
  11. ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. с.76
  12. ↑ ДАДО. – Ф. Р-1146, оп. 2, спр. 370, арк. 2 зв.
  13. ↑ Голодомор на Луганщині 1932–1933 рр.: Науково-документальне видання / М. М. Старовойтов, В. В. Михайличенко. – К.: ВД «Стилос», 2008. с.161
  14. ↑ История Станично-Луганского района: Сборник научных статей. — Луганск : Глобус, 2008. — С. 284.
  15. ↑ История городов и сел Украинской ССР. Ворошиловградская область., Киев: Главная редакция украинской советской энциклопедии,1976. с.649

Джерела ред.

  • Михайличенко В.В., Борзенко М.О., Жигальцева В.Л. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область. — Луганськ : Янтар, 2008. — 918 с. — 3500 прим.

Посилання ред.


  Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сотенне&oldid=41586901