Соляні родовища (англ. salt deposits; нім. Salzlagerstätten f pl) — природні нагромадження солей, які мають промислове значення. Залежно від умов і часу утворення всі промислові родовища солей поділяють на викопні і сучасні.

Загальний описРедагувати

Викопні родовища являють собою потужні пластові або штоко- і куполуподібні поклади солей, що утворилися в минулі геологічні епохи, і залягають на різній глибині від поверхні. Розміри їх величезні. Вони часто поширені на площі в десятки і сотні квадратних кілометрів при потужності соляних відкладів до 500, 1000 і більше метрів. Цей тип найважливіший у промисловому відношенні, до нього належать усі найбільші родовища солей світу. Найбільшими соленосними районами в Україні є Закарпаття, Прикарпаття, Дніпровсько-Донецька западина, Росії — Приуралля, Сибір. В країнах СНД ці родовища є також в Бєларусі, країнах Закавказзя, Середньої Азії та ін. Викопні С.р. представлені кам'яною сіллю, калійними і магнієвими солями, рідше — мірабілітом і тенардитом.

Сучасні родовища — це різноманітні соляні озера і басейни морського і континентального походження, в яких осадження солей почалось порівняно недавно і продовжується до нашого часу. В країнах СНД до них належать соляні озера і затоки Чорного і Азовського морів, північнокавказьких степів, Поволжя, Прикаспійської низовини. Далі на схід пояс розширюється, захоплюючи озера лівобережжя р. Об, верхів'я р. Іртиш. Тут він гірськими масивами перерізається на ряд відокремлених районів поширення соляних озер, з яких найголовнішими є Мінусінський, Забайкальський, Тувинський і Північно-Монгольський.

Порівняльна характеристика соленосних басейнів країн СНД
Басейн
Вік формації
Площа тис.км²
Потужність, м
Сибірська платформа
Ранній кембрій
2500-3000
2000
Московська синекліза
Середній девон
15
75-85
Прип'ятський прогин
Пізній девон
26
3500-4000
Дніпровсько-Донецька западина
Рання перм
25
До1200
Прикарпатська синекліза і Південно-Передуральський прогин
Те ж саме
800
1500-2000
Верхньокамський басейн
Те ж саме
7,5-8
800-1000
Верхньопечорський басейн
Те ж саме
4
500-600
Двінсько-Мезенська западина
Те ж саме
60
40-230
Бугурусланська западина
Пізня перм
15
210
Середньоазіатський басейн
Пізня юра
200
800 і більше
Передгіссарський соленосний басейн
Те ж саме
11
800 і більше
Передгіссарський калієносний басейн
Те ж саме
2,5
До 700
Передкарпатський басейн
Неоген
4-5
2000-2500
Міжгірські западини Тянь-Шаню
Неоген
0,25-25
50-1000

Соляні родовища в УкраїніРедагувати

Якщо на початку ХХ ст. в Україні було відомо лише два райони залягання викопної кам'яної солі — Карпатський і Західно-Донецький, а також деякі сучасні соляні озера і лимани на узбережжях Азовського і Чорного морів, і всі вони залишались маловивченими і майже нерозвіданими, то тепер тут виявлено ряд великих соленосних провінцій, сформованих у різні фази галогенезу. Цими провінціями є:

  • 1. Дніпровсько-Донецька западина. Соленосна формація її має потужність 1500—2000 м і пов'язана з девонською фазою галогенезу. Запаси викопної солі в цій провінції практично невичерпні. Формація залягає на великих глибинах і лише місцями (солянокупольні структури) глибина залягання кам'яної солі зменшується до сотень і навіть десятків метрів (Роменська, Олексіївська та інші структури).
  • 2. Соленосна провінція з потужністю соленосних відкладів понад 350 м, розташована на північно-західній окраїні Донбасу і в східній половині Дніпровсько-Донецької западини, відповідає нижньопермській фазі галогенезу. Це в основному родовища кам'яної солі та її розсолів Слов'яно-Бахмутської котловини. Виявлені в них запаси солі вимірюються багатьма мільярдами тонн. У верхній краматорській світі нижньопермської соленосної товщі Слов'яно-Бахмутської котловини виявлено поклади калійних солей.
  • 3. Соленосна провінція Передкарпатського прогину — неогенова фаза галогенезу. Міоценова соленосна товща тут має потужність до 2000 м, місцями виходить на поверхню. З нею пов'язані як родовища кам'яної солі, так і родовища калійних солей, часто великого промислового значення (Калуське, Стебницьке, Старунське та ін.). Запаси цієї провінції становлять 30–40 млрд т, а сумарні розвідані запаси по категоріям А+В+С1 становить понад 2,5 млрд т. Солі цього району комплексні, калійно-магнієві і в основному сульфатні, що є особливо цінними для сільського господарства і хімічної та металургійної промисловості.
  • 4. Закарпатська міоценова галогенна провінція, в межах якої розташоване велике Солотвинське родовище високоякісної кам'яної солі. Калійних солей у Закарпатті поки що не виявлено. Крім величезних ресурсів викопних солей, на узбережжя Чорного і Азовського морів відомі сучасні соляні озера та лимани: Генічеське, Сасик-Сиваське, Солоне та ін. Сиваш містить практично невичерпні ресурси не тільки кухонної солі, а й сировини для виробництва магнію, вогнетривів, цементу, для добування брому та інших цінних компонентів.

ЛітератураРедагувати