Соловейко синій
| Соловейко синій | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець синього соловейка (Національний парк Кхао Яй, Таїланд)
.jpg) Молода самиця синього соловейка
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Larvivora cyane (Pallas, 1776) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Motacilla cyane Pallas, 1776 Erithacus cyane (Pallas, 1776) Luscinia cyane (Pallas, 1776) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Солове́йко синій[2] (Larvivora cyane) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Азії.
Опис ред.
.jpg)
Довжина птаха становить 12-14 см, вага 11-21 г. Довжина крила у самців становить 70-77 мм, у самиць 69-75 мм, довжина хвоста у самців становить 47-51,2 мм, у самиць 44,6-50,5 мм, довжина дзьоба у самців становить 12,5-14,4 мм, у самиць 13,2-13,9 мм, довжина цівки становить 23,4-26,2 мм. Виду притаманний статевий диморфізм.
У самців верхня частина голови і верхня частина тіла темно-синя, нижня частина тіла біла. Обличчя, скроні, шия і груди з боків чорні. боки синювато-сірі. Райдужки темно-карі, дзьоб чорний, знизу біля основи рожевий, лапи рожеві. У самиць верхня частина тіла оливково-коричнева з синюватим відтінком, крила коричневі, верхні покривні пера крил, надхвістя і хвіст сині. Горло і верхня частина грудей охричті, решта нижньої частини тіла біла.
У молодих птахів верхня частина тіла переважно чорнувато-бура, поцяткована краплеподібними охристими плямами. Хвіст у молодих самців синюватий, у молодих самиць коричнюватий. Горло, груди і боки лхристо-коричневі зі слабо вираженим лускоподібним візерунком, решта нижньої частини тіла білувата. У представників підвиду L. c. bochaiensis верхня частина тіла більш темна, у представників підвиду L. c. nechaevi темні частини оперення займають більшу площу.
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:[3]
- L. c. bochaiensis Shulpin, 1928[4] — південь Центрального Сибіру, північний схід Казахстану (Алтай), північ Монголії;
- L. c. cyane (Pallas, 1776) — Східний Сибір, Далекий Схід Росії, Маньчжурія, Корейський півострів;
- L. c. nechaevi (Red'kin, 2006)[5] — Сахалін, південні Курильські острови, Японія.
Поширення і екологія ред.
Сині соловейки гніздяться в Росії, Казахстані, Монголії, Китаї, Північній і Південній Кореї та в Японії. Взимку вони мігрують до Південно-Східної Азії, де зимують в Південному Китаї, М'янмі, Таїланді, В'єтнамі, Лаосі, Камбоджі, Малайзії, Індонезії і Брунеї. На міграції птахи зустрічаються в Індії і на Тайвані[6], бродячі птахи спостерігалися в Західній Європі: чотири рази у Великій Британії, один раз на Нормандських островах і один раз в дельті Ебро в Іспанії[7][8].
Сині соловейки живуть в підліску тайги, хвойних і мішаних лісів, що складають переважно з ялин, ялиць, берез, сосен і тополь, в густих чагарникових заростях серед повалених дерев і хмизу, на узліссях ялинових і ялицевих лісах поблизу високотравних лук, в заростях на берегах річоу і в дубових рідколіссях. В Японії вони гніздяться в широколистяних, хвойних і мішаних лісах в густим підліском, особливо поблизу струмків і в захищених долинах. На Хоккайдо вони зустрічаються переважно в низовинах, на Хонсю — в гірських лісах на висоті від 1000 до 1600 м над рівнем моря, на більш низьких висотах там їх замінюють японські соловейки. Зимують сині соловейки у вологих широколистяних і вічнозелених тропічних лісах, в бамбукових заростях, на покинутих каучукових плантаціях і серед прибережної рослинності, на висоті до 500 м над рівнем моря[9]. Також вони зустрічаються в мангрових і очеретяних заростях, парках і садах. Порівняно з іншими представниками роду Larvivora, сині соловейки віддають перевагу менш густому підліску.
Сині соловейки живляться комахами, зокрема жуками, кллопами і мурахами, їх личинками, павуками та іншими безхребетними, а також ягодами і насінням трав. В Росії сезон розмноження у них триває у червні-липні, а в Китаї і Японії у травні-червні. В Японії середня площа гніздової території становить 1 га в широколистяних лісах і 0,5 га в хвойних. Гніздо чашоподібне, робиться з моху і листя, встелюється шерстю, розміщується на землі, серед коріння дерев, хмизу або папороті, часто під чагарником. В кладці від 4 до 6 синіх або блакитних яєць. Сині соловейки іноді стають жертвами гніздового паразитизму рудоволих зозуль.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Larvivora cyane: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 12 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 12 листопада 2022.
- ↑ L. Szulpin. Données nouvelles concernant la distribution géographique des oiseaux dans la région d'Oussouri du Sud et la description de quelques sous-espèces nouvelles // Annuaire du Musée Zoologique de l'Académie des Sciences de l'Union des Républiques Soviétiques Socialistes (Ежегодник Зоологического Музея Академии Наук Союза Советских Социалистических Республик). — 1928. — Т. 28, № 3.
- ↑ Redkin, Y.A. A new subspecies of the Siberian blue robin, Luscinia (Larvivora) Cyane nechaevi (Turdidae) // Зоологический журнал. — 2006. — Т. 85, № 5.
- ↑ Anwaruddin Choudhury. Birds of Eaglenest Wildlife Sanctuary and Sessa Orchid Sanctuary, Arunachal Pradesh, India // Forktail. — 2003. — Т. 19.
- ↑ Tarsiger.com Спостереження синього соловейка в Західній Палеарктиці
- ↑ Dominic, Mitchell (2017). Birds of Europe, North Africa and the Middle East : An Annotated Checklist. Barcelona: Lynx Edicions. ISBN 978-84-941892-9-6.
- ↑ The Birds of the Thai-Malay Peninsula. — Bloomsbury Publishing. — 2010. — Т. 2. — С. 501–504.
Посилання ред.
- Позвоночные животные России: Синий соловей
- Vladimir Ivanitskii, Alexandra Ivlieva, Sergey Gashkov, Irina Marova. The Song Structure of the Siberian Blue Robin Luscinia ( Larvivora ) cyane and a Comparison with Related Species // Ornithological Science. — 2017. — Т. 1, вип. 16. — С. 71–77. — ISSN 1347-0558. — DOI:.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |