Совка земляна каймиста
| Совка земляна каймиста | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Совка земляна каймиста
| ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Noctua fimbriata (Schreber, 1759 | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Зовнішній вигляд ред.
Метелик має 24–30 мм розмах крил[1]. Виду притаманний статевий диморфізм: у самців передні крила темно-коричневі, у самок — світлі, оранжево-жовті, із зовнішньою поперечною смугою. У обох статей на передніх крилах є брунькоподібні та кільцеві плями із світлим облямуванням. Задні крила жовті або яскраво-руді, із широкою чорною смугою . Описано декілька кольорових варіацій цього виду. Дорослі гусениці червонувато-охрових кольорів, із світлою лінією на спині, боки палеві, верх і боки із коричневими цяточками. Дихальця облямовані чорним[2].
Поширення ред.
Ареал виду охоплює більшу частину Палеарктики: від Західної Європи до Західного Сибіру, Туркменістану, Туреччини[1] та Ірану[3]. Вид зустрічається по всій Україні[1].
Спосіб життя ред.
Імаго активні у нічний час, із червня до вересня. Вид розвивається у двох поколіннях на рік із літньою діапаузою. Метеликів можна побачити на узліссях, галявинах, орних землях, у балках, садах, парках від середини квітня до червня. Гусінь є поліфагом. Вона живиться листям первоцвіту, малини, ожини, кульбаби, конюшини, винограду, верби[1], щавлю, кропиви та низки інших трав'янистих та чагарникових рослин[4]. В горах Центральної Європи особин цього виду можна віднайти на висоті до 2500 м.
Значення в природі та житті людини ред.
Подібно до інших біологічних видів, земляна каймиста совка є невід'ємною ланкою природних екосистем — споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Вид занесений до Червоних книг декількох регіонів Росії[5]
Примітки ред.
- ↑ а б в г Ключко З. Ф. Совки України. К.: Вид-во Раєвського, 2006. — 248 с.
- ↑ Seitz, A. Ed. Die Großschmetterlinge der Erde, Verlag Alfred Kernen, Stuttgart Band 3: Abt. 1, Die Großschmetterlinge des palaearktischen Faunengebietes, Die palaearktischen eulenartigen Nachtfalter, 1914
- ↑ https://www.researchgate.net/publication/260654966_Contribution_to_the_noctuid_fauna_of_NE_Iran_Noctuinae_Hadeninae_and_Plusiinae_Lepidoptera_with_additions_to_the_Iranian_fauna/figures?lo=1&utm_source=google&utm_medium=organic
- ↑ Robinson, G. S., P. R. Ackery, I. J. Kitching, G. W. Beccaloni & L. M. Hernández, 2010. HOSTS — A Database of the World's Lepidopteran Hostplants. Natural History Museum, London"
- ↑ http://oopt.aari.ru/bio/70893