Сова Дмитро Георгійович
Дмитро Георгійович Сова (нар. 24 лютого 1925, Якимівка — пом. 5 липня 1993, Харків) — український скульптор і педагог; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1960 року[1]. Чоловік скульпторки Любові Жуковської[2].
| Сова Дмитро Георгійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
24 лютого 1925 Запорізька область, Українська СРР, СРСР |
| Помер |
5 липня 1993 (68 років) Харків, Україна |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | скульптор, педагог |
| Alma mater | Харківський художній інститут (1958) |
| Вчителі | Мельгунова Ірина Михайлівна і Рябінін Микола Леонідович |
| Відомі учні | Гасанов Раміз Фіруз-огли і Бартосік Микола Григорович |
| Заклад | Харківський художній інститут і Харківський художньо-промисловий інститут |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Членство | Спілка радянських художників України |
| У шлюбі з | Жуковська Любов Гнатівна |
| Нагороди |
 |
Біографія ред.
Народився 24 лютого 1925 року в селі Якимівці (нині Запорізька область, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагроджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)[3].
Упродовж 1952—1958 років навчався у Харківському художньому інституті, де його педагогами були зокрема Ірина Мельгунова, Микола Рябінін[1].
У 1958—1960 роках викладав у Харківському художньому інституті; у 1970-х роках — у Харквівському художньо-промисловому інституті[1]. Жив у Харкові, в будинку на вулиці Отокара Яроша, № 17а, квартира № 35. Помер у Харкові 5 липня 1993 року.
Творчість ред.
Працював у галузях станкової та монументальної скульптури. Багато робіт виконав у співаторстві з Любов'ю Жуковською. Серед робіт:
- станкова скульптура
- «Будьоннівець» (1958);
- «Полудень» (1960, дерево);
- «Мрії» (1960, гіпс);
- «Тривожна юність» (1962, оргскло);
- «Повернулися» (1964—1965);
- «Патруль Жовтня» (1964—1965);
- «Каховка» (1966—1967, дерево);
- «Олександр Ульянов» (1969, склоцемент).
- монументальна скульптура
- погруддя Миколи Островського у сквері Перемоги у Харкові;
- пам'ятник нескореним полтавчанам у Полтаві (1967);
- меморіальна статуя «Печаль» у Познані (1970, вапняк).
Брав участь у республіканських виставках з 1960 року, всесоюзних — з 1957 року, міжнародних — з 1959 року.
Примітки ред.
- ↑ а б в Сова Дмитро Георгійович / Художники Харківщини.
- ↑ А. З. Житницький. Жуковська Любов Гнатівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Т. 9 : Е — Ж. — 711 с. — ISBN 978-966-02-5720-7.
- ↑ Сова Дмитрий Георгиевич / Памчять народа. (рос.)
Література ред.
- Сова Дмитро Георгійович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 432.;
- Сова Дмитро Георгійович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 214.