Відкрити головне меню

«Сліпобачення» (англ. Blindsight) — науково-фантастичний роман канадського письменника Пітера Вотса, вперше опублікований видавництвом Tor Books в 2006 році. Номінувався на премії Г'юго 2007[1], «Локус» і Меморіальну премію Джона В. Кемпбелла.

Сліпобачення
англ. Blindsight
Несправжня сліпота.jpg
Жанр фантастика
Автор Пітер Воттс.
Мова англійська
Опубліковано 3 жовтня 2006
Видавництво Tor Books[d]
Видання Blindsight[d]
Наступний твір Ехопраксія (роман)

Роман, дія якого відбувається в майбутньому, описує появу на околиці Сонячної системи інопланетного космічного корабля і спробу земної експедиції вступити з ним в перший контакт. «Сліпобачення» досліджує теми особистості, свідомості, свободи волі, штучного інтелекту, теорії ігор, нейробіології і еволюції людини. Англійська версія книги випущена під ліцензією Creative Commons і доступна для читання в мережі. У 2014 році був опублікований роман-продовження — «Ехопраксія».

СюжетРедагувати

У 2082 році навколо Землі з'являються і тут же згорають 65536 зондів. Так людство дізнається, що воно не самотнє у Всесвіті. Для дослідження чужорідного об'єкта, що знаходиться далеко за орбітою Плутона, з Землі відправляється корабель «Тезей» з командою вчених для встановлення першого контакту. «Тезей» оснащений двигуном, що використовує видобуту з навколишнього простору антиматерію; необхідну для цього енергію «Тезею» передає залишений на навколосонячній орбіті надпотужний лазер, тому корабель може рухатися тільки вздовж лазерного променя. Крім цього, «Тезей» здатний перебудовувати себе, нарощувати свою масу і виробляти будь-які матеріали та пристрої, на які його запрограмують члени екіпажу. Команда корабля, що знаходиться весь час польоту в стані анабіозу, включає спостерігача Сірі Кітона (від особи якого ведеться розповідь), біолога Ісаака Шпинделя, військового фахівця Аманду Бейтс і лінгвіста Сьюзен Джеймс (яку також називають Бандою, оскільки в її свідомості живуть чотири особи). Командує екіпажем Юка Сарасті, «вампір» — представник вимерлого виду людини, згодом відновленого засобами генетики. За своїм інтелектуальним здібностям вампіри багато в чому перевершують людей і біологічно стоять вище них у харчовому ланцюжку, тому екіпаж відчуває страх перед своїм командиром.

Спочатку корабель прямує в пояс Койпера до передбачуваного джерела зондів — кометі Бернса-Колфілда. Однак за час шляху «Тезея» до комети, яка дійсно виявилася штучним об'єктом, добираються вже земні зонди, і вона самознищується. «Тезей» направляють до іншого, нововідкритого об'єкта — прихованого в хмарі Оорта коричневого карлика масою в десять разів більше Юпітера, на відстані половини світлового року від Землі, під назвою Великий Бен. Великий Бен оточений сотнями тисяч безпілотних апартів, але серед них екіпаж «Тезея» виявляє те, за чим вони прилетіли: інопланетний космічний корабель розміром з місто. Як і «Тезей», цей об'єкт здатний добудовувати і удосконалювати самого себе, але робить це набагато швидше.

Землянам вдається вступити в контакт із об'єктом, що називає себе «Роршахом», і вести з ним осмислені на перший погляд переговори, однак поступово вчені усвідомлюють, що мають справу з «китайською кімнатою»: «Роршах» відповідає на питання землян словами, запозиченими із земних же радіопереговорів, не розуміючи їхнього змісту і будучи не в змозі повідомити людям якусь нову інформацію. Земляни наважуються наблизитися до «Роршаха» і потрапити всередину. Спочатку «Роршах» здається людям порожнім і непридатним для життя: сильні магнітні поля і високий рівень радіації виводять з ладу земне обладнання і викликають у людей галюцинації і променеву хворобу, однак високотехнологічні машини «Тезея» щоразу повертають вченим втрачене здоров'я. Поступово земляни розуміють, що мешканці «Роршаха» ховаються від людей, використовуючи своєрідну систему маскування — «сліпобачення», підлаштовуючись під рухи людських очей аби завжди перебувати в сліпих зонах. Тим не менш, вченим вдається спочатку вбити одного з інопланетян, а потім і захопити декількох прибульців — багатоногих істот без центрального мозку, схожих на земних офіур, яких екіпаж прозвав «шифраторами». Під час однієї з таких вилазок в «Роршах» гине Ісаак Шпиндель, і посада корабельного біолога переходить до Роберта Каннінгема, що до цього перебував на борту корабля в стані анабіозу.

Досліджуючи спійманих «шифраторів», екіпаж «Тезея» приходить до парадоксального висновку: інопланетяни за інтелектом перевершують людей, але не володіють розумом в людському розумінні, не мають свідомості і не сприймають себе як особистості. Більше того, саме поняття свідомості для них безглузде, а поширювані навколо Сонця радіосигнали — земні радіо- і телепередачі, весь зміст яких засновано на природній для людей концепції свідомості — виглядають інформаційним сміттям, диверсією, покликаної завдати шкоди приймаючій стороні, яка змушена витрачати час і ресурси на його розшифровку.

Юка нападає на Сірі Кітона з ножем; ця витівка налаштовує проти капітана інших членів команди, проте змушує самого Кітона задуматися про свій статус байдужого і мовчазного спостерігача, і в підсумку він переймається симпатією до вампіра. У відриві від рідних умов «Роршаха» здоров'я полонених інопланетян швидко погіршується. Земляни вирішують підвести «Тезей» ближче до «Роршаха», щоб продовжити «шифраторам» життя, проте незабаром після цього «Тезей» зазнає атаки боку «Роршаха», і полоненим вдається втекти, захопивши з собою одного із землян, біолога Каннінгема. Сарасті ділиться з Сірі Кітоном своїми планами: оскільки «Роршах» неминуче буде загрожувати Землі, його треба знищити ціною своїх життів, використовуючи паливні баки, наповнені антиматерією. Одночасно з атакою «Роршаха» на борту «Тезея» спалахує заколот, в якому Сарасті гине, але продовжує існувати у вигляді «зомбі», який безпосередньо управляється бортовим комп'ютером корабля. Він встигає запустити Сірі в космос у рятувальному човнику — Сірі повинен особисто донести до людства інформацію про «Роршаха» і йому подібних. Зрештою два корабля, земний і інопланетний, знищують один одного. Човник Сірі збивається з лазерного променя, через що не може набрати необхідну швидкість і тривалість його зворотного польоту до Землі багаторазово збільшується.

Сірі більшість часу знаходиться в анабіозі, а в короткі хвилини пробуджень прислухається до радіопередач, розуміючи, що на Землі відбулися зміни в гіршу сторону: знайоме йому людське суспільство змінилося. Про причини він може лише здогадуватися, але вони утримують його від спроб зв'язатися з Землею. Він все більше сумнівається, чи варто йому повертатися. Він ставиться до пережитого філософськи, міркуючи, що з часом він може виявитися останньою розумною істотою у Всесвіті.

ПерсонажіРедагувати

Команда «Тезея» складається з дев'яти вчених, але четверо з них перебувають в анабіозі як замінники-дублери основної групи. Троє дублерів до самого кінця оповідання так і не виходять з анабіозу, гинучи разом з кораблем.

  • Сірі Кітон, спостерігач-«синестет», протагоніст роману і оповідач. Його роль в експедиції — вести хроніку першого контакту і, що не менш важливо, спостерігати за колегами-науковцями; інші члени експедиції недолюблюють його, називаючи «комісаром». У дитинстві Сірі за медичними показаннями видалили ліву півкулю мозку, і він втратив здатність до емпатії; він змушений аналізувати чужу поведінку і свідомо розробляти власну реакцію, натомість виклад сприйняття ним подій більш об'єктивне.
  • Юкка Сарасті, командир експедиції, вампір — представник відродженого виду людей, що вимерли до подій роману. Маючи більш гострий розум ніж підлеглі-люди, він в змозі бачити проблему з кількох сторін одночасно і використовувати насильство як інструмент наукового дослідження. Мозок Сарасті безпосередньо з'єднаний з бортовим комп'ютером «Тезея» через нейрокомп'ютерний інтерфейс.
  • Ісаак Шпиндель, біолог і лікар, зайнятий як дослідженням інопланетян, так і турботою про здоров'я членів екіпажу. М'який і доброзичливий Шпиндель є кіборгом з багатьма імплантатами, і прилади в його лабораторії є продовженням його тіла.
  • Майор Аманда Бейтс, військовий фахівець, покликаний вступити в бій у разі, якщо прибульці виявляться агресивними. Як і Шпиндель, вона — кіборг з імплантатами, які перетворюють її в першокласного бійця. Майор Бейтс командує цілою армією роботів-солдатів, конструйованих і виготовлених системами «Тезея».
  • «Банда Чотирьох», лінгвіст з розщепленою особистістю: в тілі жінки-вченого співіснують чотири різні особистості. У всесвіті «Сліпобачення» цей стан не вважається психічним розладом, а «багатоядерною» перевагою. У фіналі роману в тілі «Банди» виникає нова, п'ята особистість, що переважає інших.
  • Сьюзан Джеймс, первісна особа, яка очолює групу.
  • Мішель, тиха й соромлива особистість, закохана в Ісаака Шпинделя.
  • Саша, груба і агресивна особистість, яка вороже відноситься до Сірі Кітона.
  • Головолом, єдина чоловіча особистість, рідко з'являється на світ і зайнята рішенням особливо складних завдань.
  • Роберт Каннінгем, біолог і лікар, дублер Ісаака Шпинделя. Його витягують з анабіозу після загибелі Шпинделя, і саме він займається дослідженням спійманих «базік». На відміну від Шпинделя, Каннінгем — саркастична людина.

У спогадах Сірі Кітона також з'являються мешканці Землі — його друг дитинства Роберт «Паґ» Паґліно; нелюба мати Хелен, яка в кінці життя усамітнюється у режисовану віртуальну реальність; батько, співробітник спецслужб, який через відрядження рідко буває вдома; і дівчина-психолог Челсі, яка мала з Сірі дивні любовні стосунки.

Головна темаРедагувати

У романі піднімаються питання роботи мозку, сприйняття ним інформації, тема різниці між інтелектом і розумом. Назва роману взята від неврологічного захворювання «сліпобачення», при якому людина може дивитися, але не бачити окремі предмети. Цікаво, що Воттс надає в кінці книги список використаної літератури: 144 книги та журнали, такі як Science, Nature, Scientific American, з докладними поясненнями, звідки взялися ті чи інші ідеї. Проте одну книгу Воттс згадує особливо, це «Бути ніким» Томаса Метцингера.

Переклади українськоюРедагувати

  • Пітер Воттс. Сліпобачення / Пітер Воттс; з англ. пер. А. Пітик, К. Грицайчук. Людина, що відправила у космос вампіра: передмова / Володимир Арєнєв — К.: Вид-во Жупанського, 2018. — (Ad Astra) — 384 с. ISBN 978-966-2355-99-4

ПриміткиРедагувати

  1. Hugo Nominees Announced. Архів оригіналу за 3 жовтень 2008. Процитовано 3 жовтень 2008.