Словенська марка (Священна Римська імперія)
Словенська марка або Словенська країна — середньовічна прикордонна марка Священної Римської імперії, що приблизно відповідає теренам Нижньої Крайни (Dolenjska) в сучасній Словенії.
| Slovenska krajina Словенська Країна | ||||
| Коронна земля Австрії | ||||
| ||||
|
Герб | ||||
 | ||||
| Столиця | Ново Место | |||
| Мови | Словенська, німецька, латина | |||
| Форма правління | Князівство | |||
| Історія | ||||
| - Засновано | 960 | |||
| - Ліквідовано | 1918 | |||
| ||||
.svg){kind=small}
З 1806 року у складі Австрійської імперії, з 1867 — у складі Австро-Угорщини. Назва країни використовувалась в повному титулі Австрійських імператорів.
Назва ред.
В західних джерелах ця країна називалась Віндіська марка або Венедська марка (нім. Windische Mark), в Словенії цю область називають «Slovenska marka» або «Slovenska krajina».
Назва Віндіч (Windic) утворилась від імені слов'янського племені венедів, які мешкали на теренах центральної Європи від Балтійського моря до Італії, поки їх не почали тіснити й асимілювати саксони та пруси. Ці сорбські та лужицькі племена утворили ранньо-середньовічні князівства та теренах Лужиці, Бранібора, Баварії та Адріатики. Цей термін також використався для позначення слов'янського населення в Східно-Альпійському князівстві Карантанія. Проте, слід зазначити, що середньовічна географічна назва Windisches Land застосовувалась до хорватській області Славонії.
Історія ред.
623 року в Хроніці Фредегара згадується плем'я Венедів («Sclavos coinomento Winedorum»). 631 року центрально-європейська слов'янська держава Само, за князя Валука, включала Край Венедів ((Marca Vinedorum), розташований в Східних Альпах.
За часів Імперії Каролінгів (800—888 рр.) більшість території Венедської марки входили до складу Країнської марки (March of Carniola). Близько 960 року, при королі Отто І вона була відокремлена від Горішньої крайни (Upper Carniola) й приєднана до Савінії (Savinja). 976 року увійшла до новоствореного Герцогства Каринтія.
1036 року маркграф Вільгельм Савінський змістив з трону герцога Каринтії Адальберо, а Венедська Марка була відділена від Каринтії і повторно підключена до Марки Країни, після цього це державне утворення стало називатись Марка Країни та Венедів («Carniola and the Windic March»).
1077 року імператор Генріх IV передав Марку Країни та Венедів під керівництво Аквілейського патріарха.
З 1127 по 1131 роки з території краю маркграфами Вейсельберга (Weichselberg, сучасна Вишня Гора) було проведено декілька походів проти Хорватсько-Угорської унії. Спираючись на архієпископа Зальцбурга, вони завоювали територію навколо Метлика до річки Купа на південному сході. Цей регіон також має назву Біла Країна (Bela Krajina).
До 1209 року графи Вейсельберга продовжували правити в Словенській марці. Одружившись з останньою спадкоємницею Софією Вейсельбург граф Андех та його нащадки стали правити цими теренами, а також Маркграфством Істрія та Князівством Меранія. Словенська марка була частиною приданого Агнеси Меранської, сестри герцога Отто І Меранського, під час одруження з герцогом Австрії та Штирії Фрідріхом II 1229 року. Фрідріх II після цього називав себе також Володарем Країни (Dominus Carniole).
У 1248 році цей титул прийняв Ульрих III, герцог Каринтії, який одружився з Агнесою Меранською після смерті Фрідріха в 1246 році. Коли Ульріх помер 1269 року, король Богемії та герцог Австрії Оттокар II окупував Крайну, Словенську Марку, Савінію, Словень Градець і його володіння протягнулись від Балтійського моря до Адріатики.
Після 1282 імператор Рудольф I Габсбурґ передав Країну та Словенську марку своїм синам. Пізніше ці землі були об'єднані під контролем герцога Мейнхарда II з Горицької династії. 1374 року, після смерті останнього представника тірольської гілки династії Горицьких, Словенська марка остаточно відійшла до володінь династії Габсбурґів.
Австрійські, а пізніше Австро-Угорські, імператори в своєму повному титулі мали також титул «Володарі Словенської марки».
Див. також ред.
Джерела ред.
- August Dimitz (2013). History of Carniola Volume II: From Ancient Times to the Year 1813 with Special Consideration of Cultural Development. Xlibris Corporation. p. 229. ISBN 9781483604114.
- Revue des études slaves. 70. Imprimerie Nationale. 1998. p. 116.
- Matej Bor; Jožef Šavli; Jožko Šavli; Ivan Tomažič (1989). Veneti: naši davni predniki. Editiones Veneti. p. 160.