Нижня Крайна
45°52′00″ пн. ш. 14°59′00″ сх. д. / 45.86666667° пн. ш. 14.98333333° сх. д.
| Нижня Крайна | |
 | |
| Країна |
 Словенія  |
|---|---|
 | |
 | |
 Нижня Крайна у Вікісховищі | |
Нижня Крайна (словен. Dolenjska; нім. Unterkrain) — історична область габсбурзького кронланду Крайна 1849—1919 років, нині історична область Словенії. Її центром було Ново Мєсто, інші міські центри: Кочев'є, Гросуплє, Кршко, Требнє, Чрномель, Семич і Метлика.
Географія
ред.Нижня Крайня обмежена Люблянською улоговиною[en] з містом Любляна на північному заході, річкою Купа та кордоном з Хорватією з горами Горянці на півдні та південному сході, річкою Сава на півночі та північному сході, а також горою Крим, плато Блоке та плато Поток (словен. Potočanska planota) на заході. Найпівденніша область аж до кордону з Хорватією на річці Купа називається Білою Крайною[en] і зазвичай вважається частиною Нижньої Крайни. [1]
У межах карстового плато Кочевський Ріг гори досягають висоти 1099 м.
Історія
ред.У XVII столітті Габсбурзьке герцогство Крайна було внутрішньо поділено на три адміністративні округи. Цей поділ був детально описаний науковцем Йоганном Вейхардом фон Вальвазором у його праці 1689 року «Слава герцогства Карніола[en]» . Верхня Крайна з центром у Любляні, що охоплювала північні райони герцогства; Внутрішня Крайна на південному заході Крайни з центром у Постойні та Нижня Крайна на південному сході, що приблизно відповідає середньовічній Віндицькій марці Священної Римської імперії . Основна частина населення розмовляла словенською, німецькомовний ексклав німців-кошевців[en] існував у Кочев’є на півдні.
Цей поділ зберігався в різних варіантах аж до 1860-х років, коли старі адміністративні округи були скасовані, а Нижню Крайню було поділено на менші округи Ново-Место (нім. Rudolfswert), Кочев'є (нім. Gottschee) і Кршко (нім. Gurkfeld). Тим не менш, регіональна ідентичність залишалася сильною і після цього. Після розпаду Австро-Угорщини, після Першої світової війни Крайна включена спочатку до складу Держави словенців, хорватів і сербів, а потім до складу Королівства сербів, хорватів і словенців, і припинила своє існування як окрема політико-географічна одиниця. Регіональна ідентичність Крайни незабаром зникла, але регіональна ідентифікація з її поділом (Верхня Крайна, Нижня Крайна та, меншою мірою, Внутрішня Крайна) залишається сильною.
Починаючи з 1890-х років, Нижня Крайна стала значно тісніше сполучена з навколишніми регіонами через відкриття залізниць Карловаць — Любляна[de] (1894), Севниця — Требнє[en] (1908, 1938) та шосе Братерства та Єдності (1958), що сполучає Любляну та Загреб . [2] На початку XXI століття шосе Братерства та Єдності було замінено сучасною автомагістраллю А2[en] (завершено у 2011 році). [3][4]
Примітки
ред.- ↑ Ferenc, Tone. 1988. "Dolenjska." Enciklopedija Slovenije, vol. 2, pp. 287–298. Ljubljana: Mladinska knjiga, p. 287.
- ↑ Topole, Maja (1998). Promet [Transport]. Mirnska dolina: regionalna geografija porečja Mirne na Dolenjskem [Mirna Valley: The Regional Geography of the Mirna Basin in the Lower Carniola] (Slovenian) . Znanstvenoraziskovalni center Slovenske akademije znanosti in umetnosti. с. 155. ISBN 961-6182-64-1.
- ↑ Bole, David; Gabrovec, Matej (2012). Daily Commuters in Slovenia (PDF). Geografski Vestnik. 84 (1): 177.
- ↑ Slovenian A2 Motorway Completed. Government Communication Office, Republic of Slovenia. 28 жовтня 2011.