Вікіпедія

Скотт Хоїнг

американський співак
(Перенаправлено з Скотт Хойїнг)

Скотт Річард Хоїнг[2], або Хоінг[3] (англ. Scott Richard Hoying; нар. 17 вересня 1991, Арлінгтон, штат Техас, США)[4] — американський співак, музикант і композитор, який став відомим як баритон у складі акапельної групи Pentatonix та засновник музичного дуету Superfruit.[5][6] Станом на червень 2021 року Pentatonix випустила одинадцять альбомів і два EP, чотири пісні з яких потрапили до Billboard Hot 100. Група також отримала три нагороди Греммі як «перша акапельна група, що досягла неймовірного успіху на теренах сучасного ринку музики».[7] Станом на лютий 2019 року, канал Superfruit на YouTube має понад 2,4 мільйона підписників і понад 392 мільйони переглядів.[8]

Скотт Хоїнг
Основна інформація
Дата народження 17 вересня 1991(1991-09-17)[1] (32 роки)
Місце народження Арлінгтон, Таррант, Техас, США
Роки активності 2004 — тепер. час
Громадянство  США
Професії співак
Освіта Martin High Schoold
Співацький голос baryton-Martind
Інструменти вокал[d]
CMNS: Файли у Вікісховищі

Раннє життя та освіта ред.

Скотт Річард Хоїнг народився в Арлінгтоні, штат Техас, у сім'ї Конні та Ріка Хоїнгів. У шкільному віці він познайомився з Мітчем Грассі, іншим співзасновником Pentatonix і його майбутнім колегою у дуеті Superfruit. Навчаючись у середній школі Мартіна, він також зустрів Кірстін Мальдонадо, яка теж стала засновницею групи[9]. Хоїнг і Грассі були активними в театральному мистецтві Арлінгтона і зустрілись вперше, коли були залучені до мюзикла Енні. Також вони обидва грали на фортепіано. Хлопці не стали найкращими друзями відразу, а протягом певного часу лише веселились разом; згодом їх відправили в різні школи на півтора року, через що вони не бачились, але згодом возз'єдналися під час виступу в мюзиклі « Чарлі і шоколадна фабрика» .[10] Після закінчення середньої школи Скотт короткий час навчався в Університеті Південної Каліфорнії, де вивчав попмузику.[11]

Pentatonix починали як тріо, оскільки Хоїнг, Грассі та Мальдонадо мали досвід співу в хорі протягом більшої частини шкільного життя.[12] Ці троє швидко написали акапела кавер на спільну з Бейонсе пісню Леді Гаги «Телефон» (2010), щоб позмагатися у конкурсі місцевої радіостанції, призом якого була зустріч з акторами Glee. Їм не вдалося, але тріо продовжувало змагатися та виступати, набуваючи популярності.[13][14]

Справжній успіх почався з того, що Хоїнг дізнався про конкурс The Sing-Off для виконавців а капела. Він зацікавився цим жанром ще в коледжі.[8] Це був перший раз, коли учасники тріо по-справжньому зробили вибір на користь а капела. Правила шоу вимагали, аби в групах було більше п'яти учасників, тому склад поповнили бас-вокаліст Аві Каплан та співак-бітбоксер Кевін Олусолу.[15][16][17] Після перемоги група переїжджає до Лос-Анджелеса для запису альбомів.[18][19] Головна їхня мета — стати першою сучасною всесвітньовідомою акапела-групою, що вони згодом і втілять у життя.[20]

Кар'єра ред.

Pentatonix ред.

Pentatonix — це акапела квінтет, більшість пісень якого є каверами, а більша частина успіху досягнута завдяки гастролям, у тому числі міжнародним.[21] У 2011 році вони привернули національну увагу в США, виступаючи в реаліті-шоу компанії NBC The Sing-Off, в якому вони здобули перемогу.[22] Група отримала лейбл звукозапису, який відмовився від них, оскільки їхня аудиторія була надто нішевою: не було ні гарантій продажу альбомів, ні можливості продажу квитків на концерти. Проте група вважала таке рішення прийнятним, адже приблизно в кінці 2012 року Pentatonix почали публікувати відео на YouTube, привертаючи увагу нових міжнародних шанувальників.[16][23] Pentatonix також випустили дебютний EP, PTX, Volume 1, на своєму новому лейблі в червні 2012 року, після якого у листопаді побачив світ різдвяний альбом EP PTXmas.[16][23] Вони записали кавери на 40 поп-хітів, як-от « Somebody That I Used to Know» (2011) авторства Gotye, « Gangnam Style» (2012) авторства Psy і «We Are Young» (2011) авторства Fun.[24] Їхнім великим хітом стало відео у листопаді 2013 року, яке поєднало пісні Daft Punk. Відео набрало десять мільйонів переглядів за перший тиждень після випуску і стало популярним, згодом перетнувши межу в 150 мільйонів переглядів; станом на січень 2020 року у нього понад 320 мільйонів переглядів.[25]

Уже в березні 2015 року їхній YouTube канал налічував 7.6 мільйона підписників, в жовтні 2019-го ця цифра зросла до сімнадцяти мільйонів, а в грудні 2020 року перетнула межу у 18,9 мільйона. Загальна кількість переглядів вже налічувала понад три мільярди.[23][26] Станом на лютий 2020 року вони мали понад 4,4 мільярда переглядів; у них також є два мільйони підписників в Instagram і 3,6 мільйона у Facebook .[27]

Співаки постійно випускають відео на YouTube, майже кожне з яких набирає понад мільйон переглядів.[28][29] Група багато гастролює, зокрема Північною Америкою, Європою, Азією та Латинською Америкою. Станом на грудень 2016 року вони відвідали близько сорока країн, з'являлися в шоу та фільмах, як-от « Кістки» та « Ідеальний голос 2» (2015), а також у власному телевізійному шоу «Різдвяний випуск Pentatonix» (2016).[30][31][32]

Станом на червень 2021 року Pentatonix випустила одинадцять альбомів, десять з яких побували у десятці найкращих на Billboard 200, а сумарні продажі усіх альбомів сягнули десяти мільйонів одиниць, включаючи два альбоми, які посідали перше місце у Billboard 200 і п'ять альбомів різдвяної музики. Чотири пісні потрапили у сотню кращих за версією в Billboard Hot 100, а ще за три пісні група отримала три нагороди Греммі.[33][34][35] Зокрема, за мікс із пісень Daft Punk, присвячений французькому дуету електронної музики (2015); кавер на «Танець цукрової феї сливи» Петра Ілліча Чайковського (2016); кавер на пісню «Jolene» разом з Доллі Партон (2017). Окрім звичайних турів, Pentatonix влаштовують різдвяні гастролі. Їхній альбом «Thats's Chrismas to Me» (2014) став найпопулярнішим різдвяним альбомом у категорії «групи з двох або більше осіб» з 1962 року, а 11 лютого 2016 був сертифікований як подвійно платиновий.[36]

Учасники знаходять натхнення для створення кавер-версій сучасної музики та міжнародної класики, а опісля, якщо всі члени групи вважають, що конкретна робота варта уваги, то вони створюють повноцінне аранжування; у цьому їм допомагає їхній друг та продюсер Бен Брем.[13][14] Хоча група була відома завдяки своїм каверам та переаранжуванням популярних пісень, у жовтні 2015 року світ побачив їхній власний альбом «Pentatonix», який скалдався лише з нових пісень. Таким чином Penatonix стали першою акапела-групою, альбом якої посів першу сходинку в підбірці всіх альбомів Billboard 200.[37] Їхнє солд-аут турне Північною Америкою (2015 року) задокументовано у фільмі «On My Way Home».[38] Грассі зазначив, що факт належності його та Хоїнга до ЛГБТ-спільноти позитивно оцінили шанувальники групи, а звичайною практикою стали жителі Середнього Заходу та християни, які дякували за те, що хлопці допомогли їм прийняти своїх дітей із спільноти ЛГБТК.[39]

Superfruit ред.

 
Хоїнг та Грассі (фото 2014 року) у складі дуету Superfruit

Хоїнг і Мітч Грассі, знімають відеоблоги, комедійні відео та музичні композиції у дуеті на YouTube та швидко набирають прихильників. Після сотень відео вони помітили, що найбільш популярними стають саме музичні, тому створили Superfruit.[22] Найпопулярніші відео: Frozen Medley (з понад тринадцятьома мільйонами переглядів станом на квітень 2016 року) ; "Evolution of Miley Cyrus " (12,8 мільйона) і мікс із альбомів Бейонсе (з понад дванадцятьма мільйонами).[40] За словами Хойїнга, Superfruit «був випадковою ідеєю Мітча».[41] Хойїнг також зазначив: «Нашим першим правилом щодо проекту Superfruit було те, що він створюваввся з метою розваг, . . . Він мав існувати, аби ми могли бути незалежними і робити все, що нам подобається. То чому б не писати історії, які ми хочемо писати, не знімати відео, які ми хочемо робити, навіщо накладати на це все обмеження? Ми не дуже піклувалися про те, щоб привести цей проект до успіху. . . І я думаю, що саме це цінують шанувальники»[42] Перше відео Superfruit було опубліковано 13 серпня 2013 року[43]. У Pentatonix було вирішено, що гастролі квінтету мають більший пріоритет, аніж такі самі події дуо Superfruit. Це правило допомогло вирішувати поудальший розклад учасників.[22] Грассі вважає, що Superfruit є вульгарнішим, « більш товариським і трохи відкритішим, розкутішим».[39]

Починаючи з 2016 року, вони почали писати власну музику для проекту[42]. EP Superfruit Future Friends, Part One дебютував у червні 2017 року, а друга його частина — у вересні 2017 року, після чого вийшов повноформатний альбом з такою ж назвою .[44] Концепція EP полягає в тому, що справжня дружба може бути значущішою, ніж будь-які романтичні стосунки.[42] До проекту було залучено авторів пісень і продюсерів, включаючи Даніеля Омеліо, Джастіна Трантера та Джона Хілла і створювали відео на кожну пісню. Альбом отримав схвалення критиків і піднявся на дев'яте місце в чарті альбомів Billboard 200.[42]

Проект Acapop! KIDS ред.

У жовтні 2019 року Хоїнг започаткував ще одну акапела-групу з учасниками віком до 17 років та назвав її Acapop! KIDS.

18 серпня 2020 року 15-річний бітбоксер і учасник Нолан Гіббонс помер уві сні від синдрому раптової несподіваної смерті . В його пам'ять Acapop! KIDS записали меморіальне відео, у якому виконали пісню Нолана з прослуховування «This City» Сема Фішера.[45]

Нагороди та номінації ред.

Денна премія «Еммі»
Рік Категорія Виконання Результат Пос.
2017 Вражаюче музичне виконання в денній програмі «God Rest Ye Merry Genltlemen» у шоу Рейчел Рей Номіновано [46]
2021 Вражаюча власна пісня «Cabana Boy Troy» у шоу Келлі Кларксон Номіновано [47]
Премії греммі
Рік Категорія Виконання Результат Пос.
2015 Найкраще інструментальне чи а капела аранжування «Daft Punk» Перемога [48]
2016 «Dance of the Sugar Plum Fairy» Перемога [49]
2017 Найкраще кантрі виконання дуетом або групою «Jolene» (з Dolly Parton) Перемога [50]
Streamy Awards
Рік Категорія Виконання Результат Пос.
2014 Найкращий кавер «Daft Punk» Перемога [51]
Найкраща власна пісня «Love Again» Номіновано [51]
Найкращий музичний виконавець Pentatonix Номінація [51]
2015 Найкраща колаборація Pentatonix та Ліндсі Стерлінг Номіновано [52]
Найкращий кавер «Evolution of Michael Jackson» Номіновано [52]


Премія YouTube Music
Рік категорія Виконання Результат Пос.
2013 Відгук року "Radioactive" (з Ліндсі Стерлінг) Перемога [53]
2015 Виконавець року Pentatonix Перемога [54]


Shorty Awards
Рік Категорія Виконання Результат Пос.
2015 Найкращий виконавець на YouTube Pentatonix перемога [55]
Billboard Music Awards
Рік Категорія Виконання Результат Пос.
2015 Кращий альбом із Billboard 200 That's Christmas to Me Номіновано [56]
Кращий виконавець Billboard 200 Pentatonix Номіновано [57]


World Choreography Awards
Рік Категорія Виконання Результат Пос.
2017 Найкраща хореографічна постановка в музичному відео Sweet Life Перемога [58]

Примітки ред.

  1. ↑ ČSFD — 2001.
  2. ↑ Ірина Єрмак (30 грудня 2014). «Маріє, чи ти знала?…» — колядка б'є рекорди популярності. CREDO. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 14 листопада 2021.
  3. ↑ Особливості аранжування композицій з репертуару a capella гурту Pentatonix / В. М. Тормахова // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. — 2018. — № 2. — С. 291.
  4. ↑ Nguyen, Mindy (December 19, 2016) A Pentatonix Christmas (Music Review) [Архівовано 13 листопада 2021 у Wayback Machine.] The Lion's Roar
  5. ↑ scott hoying reflects on pentatonix 7th anniversary. Billboard. 4 червня 2018. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 14 травня 2020.
  6. ↑ Greenburg, Zack O'Malley (5 січня 2016). Pentatonix: Everything You Need To Know About The World's Biggest A Cappella Act. Forbes. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 27 грудня 2019.
  7. ↑ Superfruit – About. Superfruit. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 7 травня 2017.
  8. ↑ а б Interview: Entertainment.ie speaks to US a cappella group Pentatonix. Entertainment.ie. 29 грудня 2014. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
  9. ↑ Interview: Entertainment.ie speaks to US a cappella group Pentatonix. Entertainment.ie. 29 грудня 2014. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
  10. ↑ Goetzman, Jacey (21 червня 2017). Pentatonix's Mitch Grassi and Scott Hoying Talk Friendship: 'Even While We Were in the Closet, There Was Still That Comfortability'. Billboard. Архів оригіналу за 3 травня 2020. Процитовано 14 травня 2020.
  11. ↑ Daily Trojan | Former USC student shines in Pentatonix. dailytrojan.com. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
  12. ↑ Shapiro, Gregg (13 лютого 2013). Pump up the "Volume 1": an interview with Mitch Grassi of Pentatonix. Go Pride Chicago. Архів оригіналу за 10 лютого 2020. Процитовано 27 грудня 2019.
  13. ↑ а б Brant, Joseph (1 квітня 2016). The a capella group that could. Out & About Nashville. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 28 грудня 2019.
  14. ↑ а б Kaye, Deirdre (23 вересня 2014). Aw! We totally fell in love with Pentatonix while talking about fans and T-Swift covers. SheKnows. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
  15. ↑ Pentatonix talks returning to roots, coming to Iowa State Fair this Saturday. The Gazette. 15 серпня 2019. Архів оригіналу за 15 серпня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
  16. ↑ а б в Sculley, Alan (2 листопада 2016). Pentatonix has boldly gone beyond covers and into its own music. The Sun Chronicle. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 28 грудня 2019.
  17. ↑ MacKenzie, Carina Adly (28 листопада 2011). 'The Sing-Off' winner: Pentatonix tunes out Dartmouth Aires and Urban Method. zap2it.com. Архів оригіналу за 5 вересня 2012. Процитовано 25 серпня 2012.
  18. ↑ Smith, Grady (2 грудня 2011). 'Sing-Off' champs Pentatonix talk competition, their future album, and (of course) Nick Lachey's puns. Entertainment Weekly. Inside TV. Архів оригіналу за 28 червня 2014. Процитовано 25 серпня 2012.
  19. ↑ Still, Jennifer (30 листопада 2011). 'The Sing-Off' Pentatonix interview: 'We want mainstream success'. Digital Spy. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 25 серпня 2012.
  20. ↑ The Sing Off Season 3: Conference Call With Pentatonix. Reality Wanted. 2 грудня 2011. Архів оригіналу за 15 червня 2012. Процитовано 25 серпня 2012.
  21. ↑ A cappella group Pentatonix is coming to Singapore next February. CNA Lifestyle. 5 жовтня 2019. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
  22. ↑ а б в Hazlehurst, Beatrice (11 липня 2018). Superfruit Is On a Mission to Make Queer Music Mainstream. Paper. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 25 грудня 2019.
  23. ↑ а б в Pentatonix Brings the Beat Back to Bayou Music Center. Coog Radio. 28 березня 2015. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
  24. ↑ Sculley, Alan (3 серпня 2018). Pentatonix is bringing its biggest show yet to Virginia Beach. Pilot Online. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 28 грудня 2019.
  25. ↑ [Official Video] Daft Punk - Pentatonix (англ.), архів оригіналу за 15 жовтня 2016, процитовано 3 січня 2020
  26. ↑ Lotter, Judah Charles (19 грудня 2019). Pentatonix's new video 'You're A Mean One, Mr. Grinch' is downright mischievous and ultra-catchy. Media Entertainment Arts Worldwide. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
  27. ↑ Hadi, Eddino Abdul (27 січня 2020). Pentatonix promise fun show. The Straits Times (англ.). Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 7 лютого 2020.
  28. ↑ Liberty, John (23 квітня 2013). Pentatonix Q&A: Mitchell C. Grassi talks about the group's YouTube success, new album. MLive. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
  29. ↑ Karp, Hannah (11 грудня 2014). Pentatonix Tears Up the Charts. Wall Street Journal. ISSN 0099-9660. Архів оригіналу за 7 березня 2020. Процитовано 29 грудня 2019.
  30. ↑ Thomas, Nick (22 грудня 2016). Tinseltown Talks: A Pentatonix Christmas delivers holiday harmony. San Angelo. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 28 грудня 2019.
  31. ↑ Armitage, Helen (18 вересня 2019). Avi Kaplan's Decision To Leave Pentatonix Explained. ScreenRant. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
  32. ↑ Moser, John J. (4 червня 2019). Pentatonix, playing PPL Center tonight, looking forward to bringing more new music, less rain to Allentown. Morning Call. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 28 грудня 2019.
  33. ↑ Multi-platinum a cappella group Pentatonix brings Christmas Tour to Giant Center in Hershey on Dec. 12. NEPA Scene. 16 вересня 2019. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
  34. ↑ Home for the holidays: Pentatonix reveals favorite Christmas traditions. Willmar Radio. 24 грудня 2019. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
  35. ↑ Briner, Vicki Vellios (13 грудня 2019). Pentatonix performs at Hershey's Giant Center. Penn Live. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
  36. ↑ Barbuti, Angela (4 грудня 2014). Pentatonix: 5 Fast Facts You Need to Know. Heavy. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
  37. ↑ Webb, Joe (21 березня 2016). Pentatonix Ticket Prices Reflect Group's Growing Popularity; Resale Prices Averaging Over $100 Before Tour Launch. Popdust. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
  38. ↑ Bronson, Fred (19 червня 2015). Pentatonix Talk 'On My Way Home' Movie & What Scene Makes Them 'Tear Up Every Single Time'. Billboard. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
  39. ↑ а б Moran, Justin (10 квітня 2017). Pentatonix Singer Mitch Grassi: Pop's Unlikely Radical. Out (англ.). Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 25 грудня 2019.
  40. ↑ Benjamin, Jeff (12 квітня 2016). Pentatonix's Mitch & Scott Tackle Rihanna's 'Anti'. Fuse. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
  41. ↑ mitch's random mind. Superfruit. 13 березня 2015. Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 13 березня 2015.
  42. ↑ а б в г Taylor, Jeff (10 серпня 2018). Superfruit is ready to party down at Charlotte Pride. QNotes. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 28 грудня 2019.
  43. ↑ An Intro to Superfruit. Superfruit. 13 серпня 2013. Архів оригіналу за 15 серпня 2014. Процитовано 13 березня 2015.
  44. ↑ Goetzman, Jacey (21 червня 2017). Pentatonix's Mitch Grassi and Scott Hoying Talk Friendship: 'Even While We Were in the Closet, There Was Still That Comfortability'. Billboard. Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 25 грудня 2019.
  45. ↑ Acapop! KIDS - THIS CITY by Sam Fischer (Nolan Gibbons Tribute). YouTube. Acapop! KIDS. 4 вересня 2020. Процитовано 13 лютого 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  46. ↑ The 44th Annual Daytime Emmy Award Nominations (PDF). New York City: emmyonline.org and Американська телевізійна академія. 22 березня 2017. Архів оригіналу (PDF) за 1 липня 2017. Процитовано 22 березня 2017.
  47. ↑ Hipes, Patrick (25 травня 2021). Daytime Emmy Awards Nominations Unveiled, Include Posthumous Noms For Alex Trebek, Larry King. Deadline (амер.). Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  48. ↑ Grammy Awards Winners. Архів оригіналу за 9 лютого 2015. Процитовано 8 лютого 2015.
  49. ↑ Grammy Awards 2016: See the Full Winners List. Архів оригіналу за 22 листопада 2016. Процитовано 10 грудня 2016.
  50. ↑ Roberts, Randall (12 лютого 2017). Dolly Parton and Pentatonix win country duo/roup performance for 'Jolene'. Лос-Анджелес Таймс. Архів оригіналу за 5 липня 2017. Процитовано 14 травня 2018.
  51. ↑ а б в Streamy Awards Winners. Архів оригіналу за 7 грудня 2014. Процитовано 10 грудня 2014.
  52. ↑ а б Streamy Awards Winners. Архів оригіналу за 15 серпня 2015. Процитовано 20 серпня 2015.
  53. ↑ Lopez, Korina (4 листопада 2013). YouTube Music Awards winners list. Ю-Ес-Ей тудей. Архів оригіналу за 26 листопада 2014. Процитовано 5 грудня 2014.
  54. ↑ YouTube Music Awards winners list. Архів оригіналу за 12 квітня 2015. Процитовано 27 березня 2015.
  55. ↑ Pentatonix accepts the Best YouTube Musician Shorty Award. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 20 квітня 2015.
  56. ↑ Top billboard 200 album finalists. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 9 квітня 2015.
  57. ↑ Top billboard 200 artist finalists. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 9 квітня 2015.
  58. ↑ World Choreography Awards. worldchoreographyawards.com. Архів оригіналу за 19 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Скотт_Хоїнг&oldid=42234561