Скарбниця Національного музею історії України

Музей у Києві

Скарбн́иця Націон́ального муз́ею іст́орії Украї́ни (раніше Музей історичних коштовностей України) — філія Національного музею історії України. Тематика експозиції — історичні і мистецькі пам'ятки з дорогоцінних металів та коштовного каміння. Знаходиться на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Скарбниця Національного музею історії України Pictogram infobox palace.png
Ковнировский корпус 2009.jpg
50°26′08″ пн. ш. 30°33′27″ сх. д. / 50.435720000027778553° пн. ш. 30.55776000002777693° сх. д. / 50.435720000027778553; 30.55776000002777693Координати: 50°26′08″ пн. ш. 30°33′27″ сх. д. / 50.435720000027778553° пн. ш. 30.55776000002777693° сх. д. / 50.435720000027778553; 30.55776000002777693
Тип музей
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Україна Україна Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 12 (на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника)
Засновано 1969
Директор Панченко Наталія Олександрівна
Сайт goldenukr.com.ua
Скарбниця Національного музею історії України. Карта розташування: Україна
Скарбниця Національного музею історії України
Скарбниця Національного музею історії України (Україна)

ІсторіяРедагувати

 
Скіфська пектораль з Товстої могили

Філія створена за урядовим наказом від 1963 року під назвою «Золота комора» як відділ Державного історичного музею УРСР[1]. Початкову колекцію було створено у відповідності до наказу передати з двадцяти музейних установ вироби з дорогоцінних металів і коштовного каміння[1]. Під новостворений музейний заклад було пристосовано корпус № 12 (Ковнірівський корпус) на території Києво-Печерської Лаври, колишня монастирська пекарня й книжковий магазин.

Філію відкрили для відвідувачів 4 січня 1969 року.

Окрім переданих експонатів з музеїв, важливим внеском до створення Музею історичних коштовностей стали колекції знахідок (загалом понад 30.000 одиниць), що надійшли з Інституту археології АН УРСР[1].

У 2004 році був проведений ремонт й оновлена експозиція. Була капітально відремонтована будівля, філія одержала сучасне експозиційне та фондове обладнання.[1].

16 листопада 2015 колектив філії висловив незгоду з даними наказами та новою структурою НМІУ та ліквідацію статусу колекції МІКУ, і вважає, що такі рішення директора НМІУ Сосновської Т. В. є помилковими і можуть призвести до невідворотних наслідків.[2][3]

У 2021 році філія була перейменована з «Музей історичних коштовностей України» на «Скарбниця Національного музею історії України»[4].

БудівляРедагувати

Філія займає споруду XVIII століття, колишню монастирську пекарню, побудовану за проектом українського архітектора Степана Ковніра.

Ковнір працював у монастирі майже 40 років і це одна з оригінальних споруд будівничого, що навчався не в академії, а під час будівництва. На відміну від Йогана Шеделя, мистецької освіти в Європі отримати не міг. Тим більша вартість участі Ковніра в побудові лаврської дзвіниці, Кловського палацу та інших.

КолекціяРедагувати

Фонд нараховує понад 56 тисяч предметів археології та ужиткового мистецтва з дорогоцінних металів та коштовного каміння. Експонати є своєрідним коштовним літописом України від епохи бронзи й античності до сучасності.

Експозиція виставлена в дев'яти залах за історико-хронологічним принципом.

  • Надзвичайно мала збереженість ювелірних виробів доби Київської Русі. Музей експонує цікавий зразок домонгольської срібної вази, карбованої у високому рельєфі з визолоченням і черненням. Сюжет біблійний — цар Давид грає на арфі, поряд красуня Вірсавія в оточенні птахів і тварин (знайдена в Чернігові). До цього ж періоду відносяться жіноча діадема і золоті колти (скроневі сережки), знайденні під час археологічних розкопок в місті Київ.
  • Добу XVII століття й українського бароко представляють золоті і срібні оклади Євангелія, срібний посуд ювеліра Івана Равича XVIII ст, зразків творів якого одиниці на теренах України. Ювеліри багато працювали за замовленням церковних ієрархів і православної церкви, могутнього феодала тих часів. В музеї можна бачити посохи пастирів, чаші для причастя, церковне вбрання з коштовних тканин, прикрашене перлами і коштовним камінням. До шедеврів збірки належать ювелірні вироби українських і вірменських майстрів XVІІІ століття з використанням сканих візерунків.

До вартісних зразків барокового золотарства початку XVIII ст. належать шати (золоті ризи) до ікони Дегтярівської Божої матері. Вони створені коштом гетьмана Івана Мазепи, де колись був і герб гетьмана у нижній частині риз[1].

До творів іноземних майстрів відносяться піхви кинджалу, оздоблена слоновою кісткою і коштовним камінням (Іран, XVIII ст.), ваза в техніці емалі (Московія, XVII ст.), жіночі прикраси майстрів Бухари XVII ст.

ВідвідуванняРедагувати

Адреса музею: 01015, Київ, вул. Лаврська, 9, корпус 12. Телефон: +38 (044) 280-13-96.

Музей працює з вівторка до неділі — з 10:00 до 17:45 (каса працює до 17:30). Вихідний день — понеділок. Остання п'ятниця місяця після 14:00 — санітарний день.

Перший вівторок місяця — вхід безкоштовний, але екскурсійне обслуговування платне.[5]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Література та посиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Скарбниця Національного музею історії України