Мартинівка (Черкаський район)

Марти́нівка — село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Степанецькій сільській громаді. Населення — близько тисячі чоловік. Через село тече річка Мартинка, права притока Росави.

село Мартинівка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Черкаський район
Тер. громада Степанецька сільська громада
Код КАТОТТГ UA71080410110089000
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 18 століття
Населення 1324
Поштовий індекс 19041
Телефонний код +380 4736
Географічні дані
Географічні координати 49°38′7″ пн. ш. 31°17′32″ сх. д. / 49.63528° пн. ш. 31.29222° сх. д. / 49.63528; 31.29222
Середня висота
над рівнем моря
107 м
Відстань до
обласного центру
58,6 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
25 (автошляхами) км[2]
Місцева влада
Адреса ради с. Степанці
Карта
Мартинівка. Карта розташування: Україна
Мартинівка
Мартинівка
Мартинівка. Карта розташування: Черкаська область
Мартинівка
Мартинівка
Мапа
Мапа

CMNS: Мартинівка у Вікісховищі

Історія

ред.

1909 року в селі знайшли Мартинівський скарб.

Цукровий завод

ред.

Від середини ХІХ ст. уся історія села зосереджувалась навколо цукрового заводу.

Перший цукровий завод побудований Дарієм (за іншими даними - Августом) Понятовським у 1852 р. Потім власниками заводу почергово були граф Бутурлін та князь Юрчаков. Наприкніці ХІХ ст. завод купив Федір Терещенко. По його смерті підприємство успадкувала донька – Надія Федорівна Муравйова-Апостол[3].

21 листопада 1918 р. цукровий завод був підданий погрому, під час якого загинуло 4 осіб: помічник директора Іосиф Добровольський, механік Іван Тильман, завідувач лісами Іван Нікітін та помічник бухгалтера Гнат Мінецький[4].

У 2000 р. цукровий завод оголосив про своє банкрутство.

Відомі люди

ред.
 
Погруддя Варинському

У Мартинівці в 1856 році народився польський революціонер-соціаліст Людвік Варинський. В пам'ять про земляка в селі його іменем названо школу, встановлено бронзове погруддя і до 1997 року діяв музей.

У селі проїздом бував Тарас Шевченко. Їдучи з Корсуня до Межиріча, він прямував дорогою з боку Павлівки через колишній центр Мартинівки. Про це свідчать спогади Миколи Юрченка про те, що його прадід возив конем пошту з Корсуня до Канева і підвозив на фургоні Шевченка. На честь цього в селі 2008 року було встановлено пам'ятний знак[5].

Література

ред.

Посилання

ред.
  1. http://maps.vlasenko.net [Архівовано 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
  2. Кугно І. І. Канів. Путівник містом та околицями. «Панмедія», Київ, 2006, стор. 22, 24. ISBN 966-8947-00-2
  3. Мартинівський парфенон. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 13 серпня 2016.
  4. Киевская мысль, 1918, 3 грудня
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 8 червня 2008. Процитовано 7 жовтня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)