Ситняг маленький
Ситняг маленький[1][2] (Eleocharis parvula) — вид рослин з родини осокових (Cyperaceae); поширений у Єгипті, більшій частині Європи, розсіяно в Азії, Північній і Центральній Америці й у Венесуелі.
| Ситняг маленький | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Осокові (Cyperaceae) |
| Рід: | Ситняг (Eleocharis) |
| Вид: | Ситняг маленький (E. parvula)
|
| Біноміальна назва | |
| Eleocharis parvula | |
Опис ред.
Багаторічна трав'яниста рослина 2–8 см заввишки. Листкові піхви плівчасті, безбарвні, непомітні. Колоски блідо-зелені, 3–5 мм завдовжки. Плід оберненояйцеподібний, ≈1 мм довжиною[2]. Кореневища часто закінчуються дрібними веретеноподібними бульбами. Стебла світло-зелені. Горішки від солом'яного кольору до блідо-коричневого[3].
Поширення ред.
Поширений у Єгипті, більшій частині Європи, розсіяно в Азії (Казахстан, Росія, Китай, Японія, В'єтнам, Індонезія [Ява]), Америці (Канада, США, Мексика, Куба, Гватемала, Нікарагуа, Венесуела)[4][5][6][7].
В Україні зростає на узбережжях Чорного та Азовського морів, по краю солончаків (околиці Одеси, Маріуполя), дуже рідко[2].
Загрози та охорона ред.
Немає даних про загрози, але підозрюється, що розвиток прибережної інфраструктури може загрожувати виду[7].
Джерела ред.
- ↑ Eleocharis parvula // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 420. (рос.)(укр.)
- ↑ Flora of China. Процитовано 06.02.2020. (англ.)
- ↑ The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 06.02.2020. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 06.02.2020. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network. Процитовано 06.02.2020. (англ.)
- ↑ а б в Limam-Ben Saad S., Muller S.D., Daoud-Bouattour A., Gammar-Ghrabi Z. (2010). Eleocharis parvula. The IUCN. Процитовано 06.02.2020. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |