Відкрити головне меню

Система соціального кредиту (англ. Social Credit System; також зустрічається назва «система соціального рейтингу») — система оцінки окремих громадян або організацій за різними параметрами, значення яких виходять за допомогою інструментів масового спостереження і використовують технологію аналізу великих даних.

Вперше почала реалізовуватися урядом Китаю в 2010-х роках.

Історія виникненняРедагувати

14 липня 2014 року уряд Китаю вперше опублікувало план та цілі впровадження системи соціального кредиту. Основна мета впровадження системи — «побудова соціалістичного гармонійного суспільства». Для координації виконання поставлених завдань була створена спеціальна комісія при Політбюро ЦК КПК.

У відповідності з загальним документом «Про планування будівництва системи соціального кредиту (2014-2020)», випущеним Державним радою, система соціального кредиту буде зосереджена на чотирьох областях[1]:

  • чесність у державних справах,
  • комерційна цілісність,
  • суспільна цілісність,
  • судова достовірність.

В даний час висвітлення цієї ініціативи в засобах масової інформації зосереджена в основному на рейтингу окремих громадян (що підпадає під «суспільну цілісність»). Тим не менш, плани китайського уряду виходять за рамки цього, і включають плани по кредитах для всіх підприємств, що діють в Китаї[2][3][4][5][6][7].

Згідно з планом, система повинна бути впроваджена в Китаї повсюдно до 2020 року, після випробувань пілотних проектів.

У вересні 2016 року уряд Китаю опублікував уточнений перелік санкцій, яким будуть піддаватися володарі низьких рейтингів[8]:

  • заборона на роботу в держустановах;
  • відмова в соцзабезпеченні;
  • особливо ретельний огляд на митниці;
  • заборона на заняття керівних посад в харчовій і фармацевтичній промисловості;
  • відмова в авіаквитках і спальному місці в нічних поїздах;
  • відмова в місцях в люксових готелях та ресторанах;
  • заборону на навчання дітей в дорогих приватних школах.

РеалізаціяРедагувати

У 2015 році вісім компаній отримали ліцензію на запуск пробних систем, серед яких Alibaba Group і Tencent.

У 2017 року система почала діяти в окремих містах, наприклад в Жунчені.

З 1 травня 2018 року вступили в силу обмеження для громадян і підприємств з низьким ступенем надійності[9].

КритикаРедагувати

Ідея неодноразово піддавалася критиці внаслідок схожості наслідків з режимом диктатури[10][11].

У масовій культуріРедагувати

В епізоді «Під укіс» телесеріалу «Чорне дзеркало» показані деякі негативні наслідки подібної системи. Також ці проблеми знайшли відображення в епізоді «Розробка додатків і приправ» серіалу «Спільнота» в епізоді «Правило більшості» серіалу «Орвілл».

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. 国务院关于印发社会信用体系建设 规划纲要(2014—2020年). gov.cn. 2014-07-14. Процитовано 2018-03-25. 
  2. Celia Hatton (2015-10-26). China 'social credit': Beijing sets up huge system. Би-би-си. Процитовано 2018-03-25. 
  3. Simon Denyer (2016-10-22). China’s plan to organize its society relies on ‘big data’ to rate everyone. The Washington Post. Процитовано 2018-03-25. 
  4. Josh Chin, Gillian Wong (2016-11-28). China’s New Tool for Social Control: A Credit Rating for Everything. The Wall Street Journal. Процитовано 2018-03-25. 
  5. Анастасия Евтушенко (2016-12-12). Двойка за поведение. Lenta.ru. Процитовано 2018-03-25. 
  6. Rachel Botsman (2017-10-21). Big data meets Big Brother as China moves to rate its citizens. Wired. Процитовано 2018-03-25. 
  7. Маргарита Герасюкова (2017-12-06). Большой брат следит за тобой, китаец. Газета.Ru. Процитовано 2018-03-25. 
  8. Александр Гордеев (2016-12-11). Цифровая диктатура: как в Китае вводят систему социального рейтинга. РБК. Процитовано 2018-03-25. 
  9. China to bar people with bad 'social credit' from planes, trains. Рейтер. 2018-03-16. Процитовано 2018-03-25. 
  10. Auf dem Weg in die IT-Diktatur. Deutschlandfunk Kultur. 2017-09-05. Процитовано 2018-03-25. 
  11. Felix Lee (2017-11-30). Die AAA-Bürger. Die Zeit. Процитовано 2018-03-25.