Відкрити головне меню

Син-ханга (яп. 新版画, «нова гравюра») — мистецька течія в Японії, котра існувала з перервою до 1989 року.

Зміст

ПеріодизаціяРедагувати

ІсторіяРедагувати

Розбурхане мистецьке життя Японії початкових десятиліть 20 ст. характеризувалось палкими дискусіями і не менш напруженими пошуками. Одні митці наполягали на швидкому засвоєнні мистецького досвіду Західної Європи і США, як це робилось в промисловому виробництві по засвоєнню нових технологій (італійська перспектива, техніка олійного живопису, малювання на полотні, а не на папері чи шовку, японська «Йога», живопис європейського зразка), інші декларували збереження традиційних жанрів і технологій, котрі мали національне забарвлення і національні технології. Хоча було зрозуміло, що всі проблеми сучасності Японії традиційними технологіями не вирішити.

Так, на початку 20 століття виникають сосаку-ханга та син-ханга. дві нові течії в мистецтві японської графіки. Син-ханга продовжила традиції укійо-е 19 століття і навіть технології її друку з небагатьма модернізаціями. Метою було як продовження традицій ксилографії укійо-е, так і заміна дешевих відбитків укійо-е на якісні і дорогі за ціною нові. Син-ханга користувалась популярністю і попитом більше в Сполучених Штатах, де виявив активність прошарок багатого суспільства із зацікавленням в мистецтві Японії. Саме вони забезпечили фінансовий успіх новій гравюрі, бо штосами вивозили в США графічну продукцію і кілограмами японські нецке, інро та окімоно (мініатюрні стакові скульптури, більши за нецке).

Популярність підтримувала розвиток син-ханга, хоча ця графіка розвивалась із перервами. Тематично в син-ханга переважали пейзажі та Bijin-ga (зображення привабливих жінок).

Серед найбільш обдарований пейзажистів цього періоду були Хіросі Йосіда, Іто Сінсуї, Кавасе Хасуі тощо. Хасіґуті Ґойо створював як пейзажі, так і зображення привабливих жінок. Наторі Шунсен був прихильником зображень популярних акторів японського театру кабукі.

Син-ханга була діяльно підтримана японськими друкарями. Її підтримкою опікувались видавництва Доі, Кавагуті, Унсодо (Unsodo). В Унсодо довгий час працював Ватанабе Шоцабуро (Watanabe Shozaburo 1885—1962), підтримка якого сприяла підживленню мистецької течії. Зі смертю Ватанабе Шоцабуро підтримка художників син-ханга почала сходити нанівець.

Головні представникиРедагувати

 
Охара Косон, «Птах і лотос», Бруклінський музей, США.

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Kendall H. Brown: Impressions of Japan: Print Interactions East and West. In: Christine Javid (Hrsg.): Color Woodcut International. Japan, Britain, and America in the Early Twentieth Century. Chazen Museum of Art, Madison WI 2006, ISBN 0-932900-64-X, S. 13–29 .
  • Kendall H. Brown, Hollis Goodall-Cristante: Shin-Hanga. New Prints in Modern Japan. Los Angeles County Museum of Art, Los Angeles CA 1996, ISBN 0-295-97517-2.
  • Helen Merritt: Modern Japanese Woodblock Prints. The early years. University of Hawaii Press, Honolulu HI 1990, ISBN 0-8248-1200-X.
  • Helen Merritt, Nanako Yamada: Guide to Modern Japanese Woodblock Prints. 1900—1975. University of Hawaii Press, Honolulu HI 1995, ISBN 0-8248-1732-X.
  • Alain Korkos, " Yan Nascimbene, ou la leçon de modestie [archive] ", Arrêt sur images, le 4 février 2013

ПосиланняРедагувати