Серіка
Се́ріка, також Серес (від гр. Σῆρες — власне, «країна шовку» від кит. 絲, sī — шовк) — назва в античних джерелах частини Північного Китаю в епоху династій Чжоу, Цінь і Тан, до якої можна було потрапити наземним Великим шовковим шляхом на противагу до топоніму «Сіне, Хіне», куди прямували морським шляхом. Подібне топонімічне розрізнення збереглося і в середньовіччі між катай (північ) та манґі, хіна (південь). Серіку населяв народ серес (дав.-гр. Σῆρες)[2], ця назва також вживалася для всього регіону. Доступ до Серіки був полегшений після завоювання династією Хань Таримського басейну (зараз Сіньцзян-Уйгурський автономний район). Після завоювання Парфянського царства сасанідами потрапити в Серіку стало дуже складно.
| Серіка | |
| Названо на честь | шовк |
|---|---|
| Країна |
 КНР[1] |
 | |
 Серіка у Вікісховищі | |
Координати: 37°00′00″ пн. ш. 111°00′00″ сх. д. / 37.000000000028° пн. ш. 111.000000000028° сх. д.
Деякі науковці припускають, що серес були не китайським етносом, а племенами, які розмовляли індоєвропейськими мовами і торгували з індійськими народами, такими як Юечжі, саки і тохари.
Примітки ред.
- ↑ ToposText
- ↑ Stephanus of Byzantium, Ethnica, §S562.2
Література ред.
- Yule, Henry (1878), , Encyclopædia Britannica, 9th ed., Vol. V, New York: Charles Scribner's Sons, с. 626—627.
- Yule, Henry (1866), Cathay and the Way Thither, Vol. I, London: Hakluyt Society.
- Dictionary of Greek and Roman Geography, Sir William Smith (Editor), Spottiswoode and Co;, London, 1873
- Oxford Classical Dictionary, Simon Hornblower and Antony Spawforth (Editors), Oxford University Press, 2003