Серпоквітка щитоподібна

вид рослин

Серпоквітка щитоподібна (Harpanthus scutatus) — вид печіночників родини землекелихових (Geocalycaceae)[1].

Серпоквітка щитоподібна
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Печіночники (Marchantiophyta)
Клас: Jungermanniopsida
Порядок: Юнгерманіальні (Jungermanniales)
Родина: Землекелихові (Geocalycaceae)
Рід: Серпоквітка (Harpanthus)
Вид:
H. scutatus
Біноміальна назва
Harpanthus scutatus
(F. Weber & D. Mohr) Spruce

Поширення

ред.

Батьківщиною є Європа (у т. ч. Шпіцберген), Азія, Північна Америка[2].

Вид живе в районах із великою кількістю опадів у передгірних і гірських висотах у низьких вапняних, бідних основами та кислих місцях, від вологих до свіжих і тінистих.

Характеристика

ред.

Harpanthus scutatus утворює світло-жовто-зелені, іноді злегка червонуваті, переважно менші галявинки чи спорадично росте серед інших мохів. Сланкі або висхідні, слабо або рясно розгалужені рослини мають довжину від 0,5 до 2 сантиметрів і ширину до 1,3 міліметра. Листки від широко-яйцюватих до подовжено-яйцюватих, які криво ростуть на стеблі та злегка звисають, зазвичай спрямовані в одну сторону вгору. Кінчик листа розділений на дві загострені частки округлим розрізом глибиною приблизно від п’ятої до третини довжини листа. Нижні листки дещо зрощені з сусідніми бічними листками з одного боку. Основа листа серпоподібно виступає зі стебла, а кінчик листа загнутий до стебла. Клітини листя мають тонкі стінки і мають розмір від 20 до 30 мікрометрів у центрі листка. У кожній клітині є приблизно від 3 до 12 масляних тілець круглої або веретеноподібної форми. Статевий розподіл дводомний. Спорогони і виводкові тіла зустрічаються рідко.

Примітки

ред.
  1. Harpanthus scutatus. The Catalogue of Life (англ.). Процитовано 03.02.2024.
  2. Harpanthus scutatus. Global Biodiversity Information Facility (англ.). Процитовано 03.02.2024.

Джерела

ред.
  • Jan-Peter Frahm, Wolfgang Frey: Moosflora (= UTB. 1250). 4., neubearbeitete und erweiterte Auflage. Ulmer, Stuttgart 2004, ISBN 3-8252-1250-5.
  • Martin Nebel, Georg Philippi (Hrsg.): Die Moose Baden-Württembergs. Band 3: Spezieller Teil (Bryophyta: Sphagnopsida, Marchantiophyta, Anthocerotophyta). Ulmer, Stuttgart 2005, ISBN 3-8001-3278-8.
  • Heribert Köckinger: Die Horn- und Lebermoose Österreichs (Anthocerotophyta und Marchantiophyta), Catalogus Florae Austriae, II Teil, Heft 2, ISBN 978-3-7001-8153-8.