Серпоквітка щитоподібна
Серпоквітка щитоподібна (Harpanthus scutatus) — вид печіночників родини землекелихових (Geocalycaceae)[1].
| Серпоквітка щитоподібна | |
|---|---|
_1463.JPG)
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Відділ: | Печіночники (Marchantiophyta) |
| Клас: | Jungermanniopsida |
| Порядок: | Юнгерманіальні (Jungermanniales) |
| Родина: | Землекелихові (Geocalycaceae) |
| Рід: | Серпоквітка (Harpanthus) |
| Вид: | H. scutatus
|
| Біноміальна назва | |
| Harpanthus scutatus (F. Weber & D. Mohr) Spruce
| |
Поширення ред.
Батьківщиною є Європа (у т. ч. Шпіцберген), Азія, Північна Америка[2].
Вид живе в районах із великою кількістю опадів у передгірних і гірських висотах у низьких вапняних, бідних основами та кислих місцях, від вологих до свіжих і тінистих.
Характеристика ред.
Harpanthus scutatus утворює світло-жовто-зелені, іноді злегка червонуваті, переважно менші галявинки чи спорадично росте серед інших мохів. Сланкі або висхідні, слабо або рясно розгалужені рослини мають довжину від 0,5 до 2 сантиметрів і ширину до 1,3 міліметра. Листки від широко-яйцюватих до подовжено-яйцюватих, які криво ростуть на стеблі та злегка звисають, зазвичай спрямовані в одну сторону вгору. Кінчик листа розділений на дві загострені частки округлим розрізом глибиною приблизно від п’ятої до третини довжини листа. Нижні листки дещо зрощені з сусідніми бічними листками з одного боку. Основа листа серпоподібно виступає зі стебла, а кінчик листа загнутий до стебла. Клітини листя мають тонкі стінки і мають розмір від 20 до 30 мікрометрів у центрі листка. У кожній клітині є приблизно від 3 до 12 масляних тілець круглої або веретеноподібної форми. Статевий розподіл дводомний. Спорогони і виводкові тіла зустрічаються рідко.
Примітки ред.
- ↑ Harpanthus scutatus. The Catalogue of Life (англ.). Процитовано 03.02.2024.
- ↑ Harpanthus scutatus. Global Biodiversity Information Facility (англ.). Процитовано 03.02.2024.
Джерела ред.
- Jan-Peter Frahm, Wolfgang Frey: Moosflora (= UTB. 1250). 4., neubearbeitete und erweiterte Auflage. Ulmer, Stuttgart 2004, ISBN 3-8252-1250-5.
- Martin Nebel, Georg Philippi (Hrsg.): Die Moose Baden-Württembergs. Band 3: Spezieller Teil (Bryophyta: Sphagnopsida, Marchantiophyta, Anthocerotophyta). Ulmer, Stuttgart 2005, ISBN 3-8001-3278-8.
- Heribert Köckinger: Die Horn- und Lebermoose Österreichs (Anthocerotophyta und Marchantiophyta), Catalogus Florae Austriae, II Teil, Heft 2, ISBN 978-3-7001-8153-8.