Серпоквітка Флотова

вид рослин

Серпоквітка Флотова (Harpanthus flotovianus) — вид печіночників родини землекелихових (Geocalycaceae)[1].

Серпоквітка Флотова
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Печіночники (Marchantiophyta)
Клас: Jungermanniopsida
Порядок: Юнгерманіальні (Jungermanniales)
Родина: Землекелихові (Geocalycaceae)
Рід: Серпоквітка (Harpanthus)
Вид:
H. flotovianus
Біноміальна назва
Harpanthus flotovianus
(Nees) Nees

Поширення ред.

Батьківщиною є Європа (у т. ч. Ісландія й Шпіцберген), Азія, Північна Америка (у т. ч. Гренландія)[2].

Вид живе в бідних вапном, але багатих основами, багатих світлом, вологих місцях на ґрунті з перегноєм, піском або гравієм, на торфі, на сильно забруднених скелях або, рідше, на вологій, гнилій деревині. Це весняні луки, береги струмків, мокрі узбіччя та насипи.

Характеристика ред.

Утворює світло- чи жовто-зелені, іноді від світло-коричневого до червонуватого кольору, губчасті і часто досить високі галявинки чи спорадично росте серед інших мохів. Сланкі чи прямовисні рослини мають довжину до 8 сантиметрів і ширину до 3 міліметрів. Округле листя яйцеподібної форми з коротким краєм на кінчику або розділене на дві тупі, рідко загострені частки з коротким серпоподібним розрізом. Нижнє листя приблизно вдвічі коротше за бокові листки, зазвичай від яйцювато-ланцетних до ланцетних або рідко дволопатеві. Основа листа виступає зі стебла, а кінчик листа загнутий до стебла. Клітини листя мають тонкі стінки і мають розміри від 20 до 30 на 28-40 мікрометрів у центрі листа. У кожній клітині є приблизно від 4 до 8 круглих або овальних масляних тілець. Вид дводомний. Спорогони зустрічаються дуже рідко. Живці або не задокументовані, або дуже рідкісні. Поширення, ймовірно, відбувається переважно через фрагменти листя та пагонів.

Примітки ред.

  1. Harpanthus flotovianus. The Catalogue of Life (англ.). Процитовано 03.02.2024.
  2. Harpanthus flotovianus. Global Biodiversity Information Facility (англ.). Процитовано 03.02.2024.

Джерела ред.

  • Jan-Peter Frahm, Wolfgang Frey: Moosflora (= UTB. 1250). 4., neubearbeitete und erweiterte Auflage. Ulmer, Stuttgart 2004, ISBN 3-8252-1250-5.
  • Martin Nebel, Georg Philippi (Hrsg.): Die Moose Baden-Württembergs. Band 3: Spezieller Teil (Bryophyta: Sphagnopsida, Marchantiophyta, Anthocerotophyta). Ulmer, Stuttgart 2005, ISBN 3-8001-3278-8.
  • Heribert Köckinger: Die Horn- und Lebermoose Österreichs (Anthocerotophyta und Marchantiophyta), Catalogus Florae Austriae, II Teil, Heft 2, ISBN 978-3-7001-8153-8.