Середземноморський діалог

Ініціатива Середземноморський діалог, вперше запущена в 1994 році, — це партнерська програма співпраці між НАТО та сімома країнами Середземномор'я. ЇЇ проголошена мета — це «створення добрих відносин та кращого взаємного розуміння і впевненості у всьому регіоні, просування регіональної безпеки та стабільності та пояснення політик та цілей НАТО.»[1]

Ця ініціатива відображає погляди НАТО, що безпека у Європі пов'язана з безпекою і стабільністю у Середземномор'ї. Крім того, вона посилює та доповнює такі форми співробітництва як Середземноморський союз та Середземноморська ініціатива ОБСЄ.

Середземноморський діалог за структурою є переважно двостороннім (формат НАТО+1), однак дозволяє регулярні зустрічі у багатосторонньому форматі (НАТО+7).

В цілому, події в рамках Середземноморського діалогу фінансуються сторонами самостійно. Однак, країни-учасники НАТО погодились розглядати питання щодо фінансової допомоги для Середземноморським партнерам для участі у Діалозі. Нещодавно був прийнятий ряд заходів для стимулювання співробітництва, у тому числі перегляд політики фінансування Діалогу, яка тепер дозволяє НАТО фінансувати до 100% витрат країн Діалогу на участь у заходах в рамках Діалогу та поширення механізмів Трастового Фонду НАТО /«Партнерство заради миру» на країни Діалогу.

Учасники ред.

 
   Країни-учасники НАТО
   Країни Партнерства заради миру
   Країни Середземноморського діалогу

Середземноморський діалог було розпочато з п'ятьма країнами басейну, але пізніше приєдналися ще дві.


Лівія ред.

На Чиказькому саміті 2012 року, голови країни НАТО випустили декларацію, в якій зазначалось, що вони «будуть раді бачити» Лівію партнером НАТО «якщо вона того бажає», в рамках Середземноморського діалогу. Лівія поки що відповіді не надала.[2]

Ключові принципи ред.

Ключові принципи запуску та подальшого успішного розвитку Середземноморського діалогу[3]:

  • Не-дискримінація: всім Середземноморським партнерам запропонована однакова основа кооперації з НАТО.
  • Само-вирізняння, яке дозволяє індивідуальний підхід до особливих потреб кожної з країн Діалогу. Зокрема, індивідуальні програми співробітництва (нижче) дозволяють зацікавленим країнам Діалогу та НАТО окреслити їх практичне співробітництво більш конкретно, що дозволяє зацікавленим країнам окреслити основні коротко- та довгострокові цілі їх співробітництва з НАТО, узгоджені з політиками та цілями НАТО в Середземноморському діалозі.
  • Інклюзивність: всі країни діалогу повинні вважати себе учасниками («акціонерами») спільних колективних зусиль.
  • Двостороннє залучення: Середземноморський діалог — це «двостороннє партнерство», коли НАТО розраховує на участь партнерів для досягнення успіху, через постійний процес консультацій та особливий наголос на практичній кооперації.
  • Не-нав'язування: Партнери НАТО по Діалогу можуть вільно обирати швидкість та глибину свого співробітництва з НАТО, сам Альянс не бажає нічого їм нав'язувати.
  • Комплементарне та взаємне підсилення: зусилля Середземноморського діалогу та інших міжнародних інституцій в регіоні є за природою комплементарні та підсилюють ініціативи одне одного, наприклад такі як «Середземноморський союз» ЄС, «Середземноморська ініціатива» ОБСЄ або «П'ять плюс П'ять».
  • Різноманітність: Середземноморський діалог поважає та бере до уваги особливі регіональні, культурні та політичні контексти партнерів.

Індивідуальна програма співробітництва ред.

НАТО та Ізраїль 16 жовтня 2006 року створили першу Індивідуальну програму співробітництва (ІПС)[4] в рамках посиленого Середземноморського діалогу, за якою Ізраїль мав брати участь у морській операції НАТО «Активні зусилля». ІПС включає багато напрямків спільних інтересів, наприклад, боротьба з тероризмомта спільні військові навчання у Середземному морі.[5] Пізніше були підписані такі ІПС з Єгиптом (2007 рік) та Йорданією (2009 рік). НАТО очікує, що з іншими країнами Середземноморського діалогу такі програми будуть підписані у майбутньому.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. NATO Topics: NATO's Mediterranean Dialogue — Linking regions together. Архів оригіналу за 16 березня 2005. Процитовано 16 березня 2005. 
  2. http://www.nato.int/cps/en/SID-B83237D5-B60EA88E/natolive/official_texts_87593.htm [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]?
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 вересня 2013. Процитовано 7 серпня 2014. 
  4. NATO Press Release (2006)123 — 16 Oct. 2006. Архів оригіналу за 9 травня 2007. Процитовано 7 серпня 2014. 
  5. Israel moves closer to NATO missions. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 28 березня 2022. 

Література ред.

Посилання ред.